Черкащанка Олександра Шулежко: історія праведниці народів світу

Незламна вихователька, що рятувала дитячі життя під час нацистської окупації Черкас

Педагог Олександра Шулежко —  справжня героїня, яка, попри труднощі війни та важкі репресії, не зламалася і зуміла  зберегти життя численних єврейських діток, ризикуючи власним життям. Її шлях – це приклад безкорисливої відваги і людяності, коли навіть в умовах гіркої реальності війни людина здатна проявити незламність духу.

Дитячий притулок під час війни: рятувальна місія

Народжена у 1903 році в селі Михайлівка Золотоніського району, Олександра змушена була пережити тяжку долю. Її родина, спочатку заможна, потрапила під колесо репресій — батька розкуркулили, а чоловіка-священника репресували. Вона залишилася сама з дітьми. Опинившись у таких складних обставинах Олександра не впала у відчай. Вона здобула педагогічну освіту та влаштувалася вихователькою до черкаського дитячого садка.

Однак Друга світова війна внесла свої корективи в її спокійне життя. Ближче до кінця 1941 року Черкаси потрапили під німецьку окупацію. Тоді на вулицях міста почало з’являтися все більше і більше безпритульних дітей. Олександра не могла залишатися осторонь. Вона почала піклуватися залишеними на призволяще сиротами, і одного за іншим забирала їх до себе додому. Поступово стикнулася з проблемою відкриття дитячого притулку, на що потрібен був дозвіл окупаційної влади.

Шулежко офіційно звернулася до німців із проханням створити сиротинець. І хоча ситуація була далеко не простою, окупаційна влада дозволила відкриття притулку, виділивши приміщення для черкаського дитячого садка. Таким чином, Олександра взяла на себе турботу про безпритульних дітей, а також і відповідальний ризик — зберігати їхні життя в умовах війни.

Відкриття притулку надало можливість і чудовий привід для того, щоб рятувати й тих, кого нацисти оголосили “небажаними” — єврейських діточок. Саме у цьому притулку вони знаходили любов і прихисток, а “мамо” Олександра забезпечувала їм надійний захист від поліцаїв та інших переслідувань. Коли з обшуками приходили німці, дітей ховали в ізоляторі або заздалегідь “охрещували”, щоб приспати увагу окупантів.

Вигнання, повернення і нові труднощі: радянська окупація та звинувачення

Після відступу німців у 1943 році частину дітей їй вдалося розмістити по селах Черкащини, а інші поїхали з Олександрою на Вінничину. Після звільнення Черкас у 1944 році вона, разом із вихованцями, повернулася додому, але тут на неї чекало страшне випробування. Радянська влада обвинуватила Олександру у співпраці з нацистами і одразу ж відсторонила від педагогічної діяльності.

Сиротинець було розформовано, а дітей розселено по різних дитячих установах. Олександрі не було пробачено її людяність у часи окупації — жінку враз охрестили “ворогом народу”.

Визнання праведницею народів світу

Попри те, що у часи радянської окупації Олександра Шулежко була дискредитована і покарана, її героїчний людяний вчинок не залишився непоміченим. Посмертно держава Ізраїль нагородила її медаллю та дипломом “Праведника народів світу” — званням, яке отримують ті, хто рятував євреїв під час Другої світової війни. Цей титул став визнанням її подвигу, адже її рішучість і безстрашність в умовах війни врятували життя десяткам дітей, які, завдяки її мужності, змогли пережити найбільшу трагедію людства і отримати шанс на майбутнє.

У Черкасах, де вона все своє життя віддала педагогічній діяльності та вихованню молодого покоління, на честь Олександри Шулежко була встановлена меморіальна дошка. Вона лишила після себе величезний слід в історії цього міста, а її подвиг живе до сьогодні, надихаючи на мужність і гуманізм у найтяжчі часи.