Різноманіття бджіл на Чернігівщині: знайомство з унікальною ксилокопою
Коли ми говоримо про бджіл, зазвичай уявляємо знайомих медоносних трудівниць, які невпинно працюють на квіткових ланах. Проте Чернігівщина багата й іншими видами цих комах, зокрема рідкісною червонокнижною бджолою-теслярем, або ксилокопою. Вона відіграє важливу роль у природі, хоча мало хто знає про її існування.
Будівельниця серед бджіл
Свою назву бджола-тесляр отримала через унікальний спосіб будівництва гнізд. Замість звичних вуликів вона прокладає ходи в сухих стовбурах дерев, використовуючи для цього свої потужні щелепи. Вона не просто прогризає деревину – відпрацьований матеріал ретельно прибирає передніми лапками, створюючи ідеальні «тунелі» для майбутнього потомства. Фахівці зазначають, що будівництво завжди розпочинається з південного боку дерева, а довжина ходів може сягати 20 см. Для їх створення комаха витрачає кілька днів.
Життя всередині дерев
Гнізда ксилокопи слугують надійним прихистком для її личинок. Упродовж літа бджола-тесляр забезпечує їх запасами їжі – пилком та медом. Восени личинки перетворюються на лялечок, згодом – на дорослих особин, які залишають свої укриття і готуються до зими. Наступного року цикл повторюється.
Зовнішній вигляд та особливості
Бджола-тесляр значно більша за звичайну медоносну бджолу і за розміром наближена до джмеля. Її тіло синьо-чорного кольору, з металевим відливом, а крила переливаються темно-синіми або фіолетовими відтінками.
Чому ці бджоли зникають?
Популяція ксилокопи в Україні постійно скорочується, що й стало причиною занесення її до Червоної книги. Основна загроза – знищення старих дерев, які слугують для них природним середовищем існування. У сучасному світі дедалі рідше можна знайти засохлі стовбури чи старі дерев’яні будинки, а саме в них ці комахи звикли будувати свої гнізда. Окрім того, використання отрутохімікатів у сільському господарстві негативно впливає на чисельність виду.
В Україні, зокрема в природних парках, екологи намагаються зберегти середовище проживання ксилокопи. Для цього залишають частину сухостою, аби бджола-тесляр могла й надалі виконувати свою природну роль – бути ефективним запилювачем рослин та частиною екосистеми.
Наразі збереження цієї унікальної бджоли цілком залежить від нас. Природа завжди відповідає взаємністю!
