Чап-чалап,чап-чалап…
Бузьок жабку в дзьоба *цап!*,
довгу шийку вверх здійняв
І сердито запитав:
*Чого бродиш під ногою?
Місце зайняте вже мною!
Іди геть і пам’ятай-
Я тут житиму ! Гудбай!!!*
Свого дзьоба відкриває
І в болото викидає.
Та принишкла і тремтить,
Але ж думкою кипить:
*Як болото відстояти?
Як нахабу покарати?*
І придумала !! – вона
тихо знизу підповзла
І почала скуботати,
За перетинки кусати!
Вся надулась і зі зла
Сотні бульок випуска!!!
Птах спочатку не збагнув –
що це?! Крилами махнув,
раз-по-раз став підстрибати,
Зелену жабку відганяти.
Довго так вони змагались,
Та квакуха не здавалась!!!
Врешті бузьок утомивсь
І чкурнув з болота ввись.
Вслід неслося:*ква-ква-ква!!!!*,
Що звучало як: *ураааааа!!!*.
А хто тонкощів не знав,
Всім здалось – птах танцював…
