А ЧИ ЗДОЛАЄ ДОН КІХОТ РУДОГО МУКОЇДА,

ЧИ ТАК І БУДЕ БИТИСЯ З ВІТРЯНИМ МЛИНОМ?

ЧИ ЗДОЛАЄ ДОН КІХОТ РУДОГО МУКОЇДА?

В незалежній соціально-економічній газеті «Ділова Черкащина» та в газеті «Антена» ця епохальна (ще з травня 2004 року!)  баталія була відображена під назвами «Рудий мукоїд у засіках Батьківщини», «Рудий мукоїд – 2», «Рудий мукоїд – 3».

Сорок три роки відпрацював Михайло Різник на Золотоніському комбінаті хлібопродуктів – державному підприємстві «Златодар», із них 20 років – директором. Пройшов класичний професійний шлях від транспортувальника до керівника, він назавжди залишався патріотом цього підприємства. Зрозуміло, наскільки болить йому спостерігати, як, до речі, єдиний на Черкаську та Київську області стратегічний комбінат хлібопродуктів, підпорядкований Держкомрезерву України, підводиться під банкрутство!

Михайло Різник, який останній рік перед виходом на пенсію пропрацював заступником генерального директора «Златодару», має реальні докази того, що на цьому підприємстві діє злочинне угрупування на чолі з колишнім губернатором області, а нині генеральним директором комбінату Володимиром Лук’янцем.

Обсяги розкрадання хлібних ресурсів сягнули мільйонів гривень, а задля того, щоб приховати сліди злочинів, ведеться подвійна звітність та масштабна «благодійницька» діяльність (звісно, за кошти підприємства) на адресу таких установ,  як МВД та Облпрокуратура. То й не дивно, що всі звернення попередника Лук’янця на директорській посаді до прав охоронних органів наражались на відмову в порушенні кримінальної справи «за відсутністю в його (Лук’янця) діях складу злочину». Які ж іще дії потрібні для того, щоб в решті-решт розпочати слідство та викрити це злісне «мукоїдство»?

Упевнившись у своїй безкарності, з державного підприємства ним узагалі зроблено вотчину. Практично щодня із каси комбінату береться по декілька тисяч гривень на влаштування масштабних пиятик для «потрібних» високопосадовців та їхніх прибічників. Усе це робиться  відкрито, на очах у більш як п’ятисот працівників, яких керівництво зуміло залякати масовими скороченнями та пресингом влади.

Рахунки з ресторанів частково списуються на представницькі витрати, здебільшого різними матеріалами, які спритно закуповуються через підставні фірми. У такий спосіб проплачуються навіть приватні розмови мобільними телефонами друзів пана Лук’янця. До речі, представницький рахунок дійсно має існувати, але кошти з нього повинні зніматися тільки при наявності прибутку на підприємстві і лише у виняткових випадках, наприклад, прийом закордонної делегації і т. і.

З приходом на посаду заступника генерального директора з питань капітального будівництва Бориса Євмини, колишнього голови Золотоніської райдержадміністрації, життя на підприємстві ще більше пожвавилось: розпочалось активне будівництво приватних «спецоб’єктів», офісів, інших споруд, а витрачені на матеріали державні кошти – це сотні тисяч гривень – списувались за рахунок комбінату.

Після заяв Михайла Різника в Обласну, а потім в Генеральну прокуратуру він став непотрібним новому керівництву,  і  його «пішли» на пенсію. Більш того, після викликів в СБУ та в прокуратуру він збагнув марність сподівань на «кумівське» правосуддя і на якийсь час розгубився. Всі злочини покривались, всі перевірки носили фіктивний характер – він розумів, що режим Кучми, якому вірою і правдою прислуговувався пан Лук’янць, завжди прикриє свого служку та його оточення…

Аж ось нарешті прийшла нова влада. З’явилася надія на принципово нові підходи у вирішенні кримінальних проблем державного рівня. Михайло Різник – людина, якій   дійсно боляче за справу свого життя – ДП «Златодар». Цей комбінат хлібопродуктів він прийняв 20 років тому у вигляді «дерев’них сарайчиків», а передав сучасним комп’ютеризованим підприємством з прибутком в 1 мільйон 200 тисяч гривень.

Його рідне підприємство продовжували руйнувати та розкрадати, а щоб замести сліди злочинів, керівництво знову здійснювало неправові дії. Наприклад, при прийомі зерна старанно завищувалася вологість та процент сміттєвих домішок, тобто свідомо знижувалась якість. Таким чином створювався надлишок, яким маніпулювали; всю первинну документацію на відпуск борошна ТОВ «Світ ласощів» було просто знищено та переписано; приватне підприємство «В+В», через яке приймались завезені туди під виглядом пшениці, ячмінь, жито, кукурудза, оперативно ліквідували; вищий ґатунок борошна, яке відвантажували вагонами, переводився на  перший ґатунок, що наносило великі збитки ДП «Златодар».

Переконливих прикладів, за які керівництво комбінату повинно нести карну відповідальність, Михайло Різник має багато. Але він також має і негативний досвід звернень до різних правоохоронних установ. Звертався він і і до самої верхівки: до представників тодішньої влади – Прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко та Міністра внутрішніх справ Ю. Луценка. На той момент підприємство, два роки очолюване екс-губернатором Черкаської області В. Лук’янцем, було вже доведено до мільйонних збитків… Минув дуже великий проміжок часу (читай: спливає час – безкарно розкрадається величезна кількість зерна!). Нарешті довгоочікувана відповідь. Наводимо її повністю.

ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

      ПРОКУРАТУРА СОСНІВСЬКОГО РАЙОНУ

                                                МІСТА ЧЕРКАСИ                                               .

18036, м. Черкаси, вул. Б. Хмельницького, 60.

Різнику М. С.

                                                                                              Черкаська область,

                                                                                              м. Золотоноша,

                                                                                              вул.. Зозулівська,

                            Ваше звернення від 25.04.2005 року,  адресоване Прем’єр-міністру України Тимошенко Ю.В. та Міністру внутрішніх справ Луценку Ю.В. щодо чисельних зловживань службовими особами ДП «Златодар» своїм службовим становищем уважно розглянуто прокуратурою Соснівського району м. Черкаси.

«Факти,  наведені Вами у зверненні,  перевірені під час проведення досудового слідства по кримінальній справі порушеній відносно генерального директора зазначеного підприємства Лук’янця В.Л. Деякі з них не знайшли свого підтвердження,  і по них прийнято відповідно до чинного законодавства рішення. По деяким з них, зокрема по використанню зерна Держкомрезерву, у зв’язку з великим об’ємом роботи призначено додаткову перевірку і направлено окреме доручення органам УМВС України в Черкаській області.

Також повідомляємо, що контрольно-ревізійним управлінням Держкомрезерву України проведено перевірку фінансово-господарської діяльності ДП «Златодар» за 2004-2005 роки. По даному факту в даний час також призначено перевірку органам УМВС України в Черкаській області, за результатами якої буде прийнято рішення відповідно до чинного законодавства.

Заст. Прокурора

Соснівського району м. Черкаси                                                  В. А. Миколенко

На наш погляд, це, знов–таки, формальна відписка з двозначними канцелярськими зворотами,  за якими стоїть небажання викривати кримінальний злочин проти народу України… До речі, ця відписка на той момент була тринадцятою(!) за рахунком…

Казуїстика  цього витвору – довгоочікуваної прокурорської відповіді – наштовхує на думку про те, що знову все закручується в таку собі стрічку Мьобіуса, рух по якій нескінченний.

ЧИ ЗДОЛАЄ ДОН КІХОТ РУДОГО МУКОЇДА?

Все ж таки, сподіваємося, що й це хибне коло колись розірветься. «Мукоїдство»  необхідно викрити та викорінити. «Донкіхотство» колишнього директора ДП «Златодар» Михайла Різника – благородна справа; і люди, працівники комбінату, відчувають це.

Наразі готується колективна заява від членів Ради ветеранів підприємства та окремих посадових осіб, які не бажають брати участь в антидержавній діяльності керівництва.

/Цей матеріал дубльовано за дорученням ЧАЛБ – “Черкаського Антикорупційно-Люстраційного бюро”/