19 серпня – всесвітній день фотографії.
На знімку – перший у світі пам’ятник фотоапарату «Київ».
Спробую простими словами пояснити, чому пам’ятник фотоапарату Київ – це важливо.
Сьогодні кожен з нас фотографує телефоном і навіть не замислюється над тим, що фотографія змінила хід цивілізації. Цей етап не менш важливий, ніж виникнення писемності, книгопису, інтернету.
Фотографія дозволила бачити минуле таким, яким воно було насправді, а не з розповідей чи малюнків, дала можливість фіксувати реальність того, що відбувається.
Поруч зі мною – автор ідеї, історик Іван Зотиков та ювелір Ігор Лобортас, який зробив цю роботу. Ми зустрілися біля іншої роботи Лобортаса – фонтану зі скульптурою Архістратига Михайла на Володимирській гірці.
ХХ століття було століттям плівкової фотографії. І в цій епосі продукція київського заводу “Арсенал” без перебільшення мала гідну конкуренцію з Canon, Nikon, Leica.
У 60-70-х фотоапарати заводу «Арсенал» були такими собі Audi у світі плівкової фотографії серед Mercedes і BMW!
Не дарма саме київському заводу Арсенал довірили місію – зробити два фотоапарати спеціально для космічної програми «Союз-Аполлон».
Київські майстри зуміли придумати та зробити фотоапарати з вогнетривким покриттям, які не згоряли та чудово працювали у космосі. Таким чином арсеналівська оптика прославилася в усьому світі!
З 1946 до 1951 року в рамках репараційних виплат до Києва з Німеччини приїхали фахівці заводу Carl Zeiss, які навчали наших оптиків.
Сьогодні це історія. Але без плівкових камер багато в історії не було б зафіксовано.
19 серпня на заводі Арсенал, що по вулиці Князів Острозьких (колишня Московська), відбулося відкриття МеморіАрт-об’єкту».
Заходьте, вам там будуть раді…
Чому під час війни? Використовую відому цитату Черчілля.
Під час війни йому принесли на затвердження бюджет держави, де було викреслено рядок «культура». Він спитав – чому? Йому відповіли – то війна ж. Але Черчілль відповів: «Тоді за що ми воюємо?»
Дякую ЗСУ за те, що люди живуть.
Сьогодні.
Нині.
Маємо пам’ятати про це кожного дня!
І бути вдячним за життя!
Дмитро Комаров