Після вільнолюбної журналістської роботи, я крайні кілька років працювала на українські державні органи, щоразу зарікаючись «never again». І от заїхала аж так далеко, щоб знову працювати пліч-о-пліч з держслужбовцями.
Кілька пунктів, які мене вразили уперші дні роботи в Worcestershire County Council. Не для того, щоб показати, як у нас погано, а в них добре. Просто нам є до чого прагнути.
Тут не діють знайомства чи кумівство (принаймні на рівні, якому знаходжуся я), тут мало кому є діло до двох твоїх університетських дипломів і резюме, на яке я все життя старанно пахала.
Тут беруться до уваги лише персональні вміння та знання.
Руйнування стереотипів почалося відразу на співбесіді. Всупереч моїм переконанням, перевагою стало не знання англійської, а української, бо працюю у відділі допомоги українцям.
Наступне здивування, що просто ВРАЖАЄ – матеріально-технічне забезпечення. Звикла працювати з ноутбуком, який не одного державного службовця провів на пенсію, з мінімальним набором фурнітури, а точніше, без неї, обмеженим доступом до паперу і канцтоварів, мені щоразу хочеться себе ущипнути.
Лептоп тобі видають новісінький, залогінений під тебе, з усіма встановленими програмами, потрібними для твоєї роботи. Додаткові необхідні девайси всі упаковані в коробочках і пахнуть новим пластиком.
Здивування номер 3. Після підписання контракту держслужбовець МОЖЕ приступати до роботи. Не треба тиждень бігати у відділ кадрів і писати заяви.
Твоя зарплата не залежить від настрою і задоволення особистим життям твого начальника/ниці, що вирішує скільки премії тобі дати цього місяця. Сума прописана в контракті.
В тебе є персональна сторінка, де можеш подивитися свої виплати, розмір утриманих податків, кількість днів відпустки, завантажити лікарняний.
Здивування номер 4. Виявляється держслужбовці МОЖУТЬ проводити зустрічі онлайн. Не треба чекати під кабінетом босса, ділити свій день на «до» та «після» наради, підлаштовувати роботу, натхнення, обід тощо. Просто у визначений час вдягаєш навушники і ти вже на нараді.
До речі, про обід.
Здивування номер 5. Ти можеш об рати тривалість обідньої перерви, від 20 хв до 1 години. Держслужбовці МОЖУТЬ хотіти їсти коли завгодно, а не з 13:00 до 14:00.
Також ти можеш обрати (8:30 до 10:00) початок роботи, залежно від кількості годин за контрактом. Ти вирішуєш, як тобі зручно, почати о 8:30 і завершити раніше, чи завести дітей до школи і прийти на роботу о 9:30, але робочий день закінчиться, відповідно, пізніше.
Здивування номер 6. Держслужбовці НЕ ПРИВ’ЯЗАНІ до кабінету. Open space – демокартичні офіси, якими хизуються круті компанії в Україні, тут звичайна буденність.
Ти щодня подорожуєш зі своїм ноутбуком, чашкою і шоколадкою в сумці з місця на місце. Де будеш сидіти завтра, дізнаєшся сьогодні, коли бронюєш стіл онлайн.
Здивування номер 7. Держслужбовець МОЖЕ працювати з дому кілька днів на тиждень. Це не подарунок від босса, ніхто не дивиться на тебе, як на неробу, бо всі підозрюють, що вдома ти будеш смажити млинці замість того, щоб 8 годин куняти за компом і робити вигляд, що напружено працюєш.
Тут все просто: в тебе є задачі, ти їх виконуєш. І повірте, хочеться виконувати чемно і старанно. Це мотивує краще, ніж грамота до дня держслужби.
Однак, іноді я співчуваю своїм теперішнім колегам, адеж для них усе це – норма!
Вони не мають змоги радіти своїй роботі так, як роблю це я.
Колись так буде в Україні.
Life is full of miracles
Тетяна Пономар, держслужбовець відділу допомоги українцям