Надія Суровцова, 1930-ті. Фото: ЦДАМЛМ України
Надія Суровцова: дипломатка, в’язень, символ боротьби
Початок шляху: освіта і перші кроки в політиці
Надія Суровцова народилася в 1896 році в Києві, але її дитинство минуло в Умані. Вона рано виявила інтерес до науки та суспільних процесів. Закінчивши уманську гімназію, вирушила до Петербурга, де одночасно навчалася на філологічному та юридичному факультетах. Там же підробляла репетиторкою та приєдналася до кола української інтелігенції.
Дипломатична кар’єра та еміграція
Революційні події 1917 року стали поворотним моментом у її житті. Повернувшись до Києва, Надія працювала в Українській Центральній Раді та швидко зарекомендувала себе як талановита дипломатка. Проте після падіння Центральної Ради опинилася за кордоном, у Відні. Тут вона захистила дисертацію “Богдан Хмельницький та ідея української державності” та отримала ступінь докторки філософії. Водночас активно працювала в жіночому русі, була делегаткою міжнародних конгресів, агітувала за українську справу в США та Європі.
Повернення в Україну та арешт
У 1925 році Надія повернулася до Харкова. Вона зібрала навколо себе інтелектуальну еліту, організувавши своєрідний культурний центр, де зустрічалися письменники та науковці, зокрема учасники ВАПЛІТЕ. Але ця свобода тривала недовго – у 1927 році її заарештували. Попереду на неї чекали 27 років ув’язнення, таборів і заслання.
Після звільнення: життя в Умані
Вийшовши на волю у 1954 році, Надія повернулася в рідну Умань. Попри пережиті випробування, вона не втратила жаги до активного життя. В її домі часто збиралися друзі, а згодом – і шістдесятники. Вона займалася краєзнавством, досліджувала “Софіївку”, писала, перекладала, брала активну участь у громадській діяльності.
Спадщина
Надія Суровцова прожила довге життя, ставши символом боротьби, незламності і інтелектуальної сили. Її дім в Умані перетворений на музей, що зберігає пам’ять про цю видатну жінку, яка, попри всі перешкоди, залишалася вірною своїм ідеалам.
