Вулиці, провулки, узвози та сквери замість проросійських назв отримали найменування на честь українських та черкаських діячів. Серед них — імена борців за незалежність України у ХХ столітті. Тепер у Черкасах є вулиці Степана Бандери, Євгена Коновальця, Симона Петлюри, Юрія Тютюнника, Ольги Чемерис, Євгена Чикаленка, провулки Чорних Запорожців, Юрія Липи, Михайла Білинського, Галини Дидик, Надії Суровцової, Марії Мартинюк, Віри Борушевської.
Вулиця Степана Бандери
/попередня назва – вулиця Можайського/
Степан Андрійович Бандера – (1 січня 1909 – 15 жовтня 1959) український політичний діяч, революціонер, один із радикальних та чільних ідеологів, практиків і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б. Як активний діяч Української військової організації та ОУН має законодавчо визначений статус Борця за незалежність України у XX сторіччі. В 2010 посмертно нагороджений званням Героя України.
Вулиця Євгена Коновальця
/попередня назва – вулиця Генерала Рибалка/
Євген Михайлович Коновалець (14 червня 1891 – 23 травня 1938) український державний, військовий та політичний діяч, полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927), засновник та перший голова ОУН (з 1929 по 1938), один із ідеологів українського націоналізму. Старший брат Мирона Коновальця. Відповідно до українського законодавства може бути зарахованим до борців за незалежність України у ХХ столітті.
Вулиця Симона Петлюри
/попередня назва – вулиця Василини/
Симон Васильович Петлюра (10 (22) травня – 25 травня 1926) – український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Є нащадком давнього козацького роду. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ. Політв’язень при владі Павла Скоропадського . Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР). 2-й Голова Директорії УНР. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Є національним героєм України.
Вулиця Юрія Тютюнника
/попередня назва – вулиця Генерала Коротєєва/
Юрій Йосипович (Юрко) Тютюнник (20 квітня (2 травня) 1891 або 24 квітня (6 травня) 1891, с. Будище, нині Звенигородський район, Черкаська область — 20 жовтня 1930, Москва) — український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР. Юрій (Юрко, Юртик) Тютюнник – видатний український військовий та політичний діяч, один із лідерів національно-визвольних змагань за незалежність України 1917-1921 років, генерал-хорунжий Армії УНР, автор кількох книг-спогадів про громадянську війну в Україні, співавтор сценарію фільму «Звенигора».
Вулиця Ольги Чемерис
/попередня назва – вулиця Івана Ле/
Ольга Чемерис (1925 с. Василиця Черкаської округи — 21 грудня 1950 Станіслав) — підпільниця ОУН (б), працівниця СБ ОУН (б) Псевда: «Дніпрова», «Вікторія», «Вогнезора». Борець за незалежність України у XX сторіччі.
Вулиця Євгена Чикаленка
/попередня назва – провулок Праці/
Євген Харлампійович Чикаленко (9 (21) грудня 1861 —20 червня 1929) визначний громадський діяч, благодійник, меценат української культури, агроном, землевласник, видавець, публіцист. Один з ініціаторів скликання Центральної Ради.
Провулок Чорних Запорожців
/попередня назва – провулок Олега Кошового/
«Чорні запорожці» або «чорношличники»; повна назва — кінний дивізіон 2-го Запорізького полку (згодом 1-й полк Чорних запорожців) — військове формування кавалерії армії Української Народної Республіки, що існувало в 1918—1920 роках. Перша згадка про те, що чорні шлики та чорні черкески використала кінна сотня 2-го Запорозького полку, датовано 29 квітня 1918 р., коли у Полтаві було проведено парад на честь того, що місто взяли українські війська.
Провулок Юрія Липи
/попередня назва – провулок Молоткова/
Юрій Іванович Липа (5 травня 1900 — 20 серпня 1944) — український громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар, автор української геополітичної концепції. Один з ідеологів українського націоналізму. Вважається одним з провідних українських філософів першої половини ХХ століття. Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.
Провулок Михайла Білинського
/попередня назва – провулок Нахімова/
Михайло Іванович Білинський, уродженець Драбівщини (також Білінський, 12 липня 1883 — листопада 1921) — український військовий діяч, контр-адмірал УНР. Наприкінці 1917 р. — один з організаторів українського морського міністерства. Міністр морських справ УНР. Міністр внутрішніх справ УНР. Організатор та командир Дивізії морської піхоти Директорії УНР (1919—1921). Загинув у бою під час Другого зимового походу. Ім’я Адмірала Білинського присвоєно 36-й окремій бригаді морської піхоти Командування морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Провулок Галини Дидик
/попередня назва – провулок Панфіловців/
Галина Томівна Дидик (псевдо: «Анна», «Молочарка»; 17 квітня 1912, с. Шибалин, нині Бережанський район, Тернопільська область — 23 грудня 1979, с. Христинівка, Христинівський район, Черкаська область) — діячка ОУН, референт підпільного Українського Червоного Хреста, зв’язкова і довірена особа Романа Шухевича — головного командира Української Повстанської Армії.
Провулок Надії Суровцової
/попередня назва – провулок Пржевальського/
Надія Віталіївна Суровцова (5 (17) березня 1896, Київ — 13 квітня 1985, Умань) — українська громадська діячка, журналістка, авторка мемуарів. Редакторка іншомовних видань Міністерства закордонних справ УНР. Також перекладачка, за фахом історик. Доктор філософії. Працювала в Українській Центральній Раді. Як інструктор УЦР, вона проводила агітаційну роботу на Уманщині, їздила по селах, була заступником голови уманської «Селянської Спілки». Під час Гетьманату — співробітник секретаріату Міністерства закордонних справ. У 1927 заарештована органами ГПУ СССР, засуджена і заслана в табори ГУЛАГ СССР. Лише 1954 звільнена.
Провулок Марії Мартинюк
/попередня назва – провулок Софії Ковалевської/
Марія Федорівна Мартинюк (27 травня 1930 – 14 квітня 2021). У 1945 році, повертаючись зі школи, була заарештована органами НКВС, як звʼязкова Української Повстанської Армії.
До повноліття вона утримувалась під слідством в Коломийській тюрмі, а тоді була засуджена на 10 років увʼязнення і перебувала в тюрмах Львова, Києва, Харкова та в таборах Мордовії.
У 1953 році її було звільнено за амністією, а пізніше реабілітовано згідно Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Повернувшись із заслання в Україну працювала в Карпатах на лісорозробках, вийшовши заміж, переїхала до Канева і влаштувалась в «Дніпробуд» у відділ робітничого постачання, звідки і пішла на пенсію. Полум’яна патріотка України, член Всеукраїнського об’єднання ветеранів Марія Мартинюк проводила національно-патріотичне виховання молоді, разом із українськими патріотами брала активну участь у всіх державницьких заходах, які проводилися у Каневі.
Провулок Віри Борушевської
/попередня назва – провулок Пацаєва/
Віра Григорівна Борушевська (30 травня 1929 – 12 травня 2021) – псевдо «Трава», голова Черкаської обласної організації всеукраїнського братства ОУН-УПА. 6 травня 2021 року Черкаський міськвиконком визнав Віру Григорівну «Борцем за незалежну Україну у ХХ столітті».
P.S. Загалом, завдяки рішенню депутатів на сесії міської ради від 22.12.2022 року, у Черкасах з’явилося більше сотні нових топонімів
Автор: Вікка 25 січня 2023
