Ви сміятиметеся: в останній місяць в яндексі просто вал запитів від росіян:
що таке паляниця і як правильно промовляти це слово
Злі язики пов’язують це із тестом, який існує серед українських військових: «Скажи – паляниця!».
Ще жоден спійманий інтервент правильно не вимовив. А тут прийшла мобілізація, то ж як не спитати про важливе?
Але ми, звісно, у це не віримо. Ні-ні, ніколи 🙂 Тому виключно з освітньою метою газета «Аргументи і факти» попросила Павла Сюткіна розповісти про паляницю. Що він із задоволенням і зробив:
— Гоголь у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки» пише, що паляниця – це «невеликий хліб, трохи плоский». Сьогодні українська паляниця – це пишний, сильно свердловистий (пористий), білосніжний коровай із хрусткою скоринкою. При цьому надрізана частина верхньої скоринки трохи піднята і зсунута як козирок набік. Випікається вона їх найкращих сортів пшеничного борошна.
Історичний аналог паляниці в Росії – пшеничний коровай. Проте сама паляниця — типовий український вид хліба. За радянських часів був навіть спеціальний ГОСТ 12793-77 на виріб «Паляниця українська». Випікалися також паляниця миколаївська та кіровоградська.
Звідки походить це слово? Серед фахівців немає остаточної ясності. Найбільш поширена версія пов’язує його з тим, що традиційно свіжоспечені паляниці в Україні нанизували на кіл, яким знімали їх з поду. «Під», як відомо, це основа, нижня поверхня печі, де горять дрова, а потім ставляться горщики з їжею або хліб, що випікається.
Звичайно, ні від яких «полян» – давньослов’янського племені – слово «паляниця» не походить. Казкова жінка-войовниця з билин про Іллю Муромця до сучасного хліба-паляниці теж не має жодного стосунку.
Тут треба легко розуміти, що це билини у російському фольклорі виникають раніше XVI століття. І до справжньої давньої історії мають опосередковане ставлення, як і будь-яка казка. Тож це просто помилкова «народна» етимологія.
Зважаючи на все, слово паляниця у значенні «хліб» використовувалося ще багато століть тому. Відомий російський літературознавець Олександр Алфьоров (1862-1919) у своїй роботі «Допетровська література та народна поезія» наводить його ще в народному фольклорі тієї доби.
Паляниця вважалася святковою стравою (хліб для повсякденного вживання випікався з більш простого, пшеничного або навіть житнього борошна). Звичайно, у неврожайні роки паляниці випікали і з домішкою ячмінного борошна, висівок. До всього, саме цей виріб досить великий, вагою 1-2 кілограми.
Паляниця – справжній символ української кухні. Фактично це частина культури народу. Для українців вона має не менше значення, аніж для нас, скажімо, бородинський хліб. Історично вона широко використовувалася й у обрядових цілях.
Паляницею благословляли нареченого та наречену на весіллях. У поминальні дні шматочки паляниці розкладали на підвіконнях у хатах. На Різдво та Новий рік молодь брала паляницю на вулицю для ворожіння. У сім’ю новонародженої дитини гості з подарунками насамперед приносили паляницю.
