У Стародавній Греції був такий звичай: на головній площі розбивали публічно глиняні амфори. Багато, щоб черепків усім вистачило. А потім громадяни видряпували голками на черепках ім’я тієї людини, яку хотіли вигнати з Афін. Якщо набиралося шість тисяч черепків з ім’ям, тоді все – ласкаво просимо до вигнання…
Черепки називалися «остракони». Ось звідси й пішов вираз «піддати остракізму»
Саме так виганяли різних тиранів і сенаторів, що прокралися. І просто поганих людей, лиходіїв, чию вину офіційно не доведено, але вона всім відома.
Ну от, жив-був такий собі гарний полководець і політик Арістід.
Про нього легенди складали, такий він був справедливий та відважний. Так і прозвали його – Справедливий Аристид. Просто приклад самовідданості та чесності!
Цей Арістид йшов агорою, а назустріч йому – неписьменна людина з черепком для голосування. І цей неписьменний перехожий попросив Арістіда подряпати ім’я на черепці. Ім’я того, кого слід вигнати з Афін.
Як ви вважаєте, чиє ім’я попросив подряпати цей громадянин? Звісно, Арістіда!
На здивоване запитання полководця: що, мовляв, тобі Справедливий Арістід зробив? – громадянин відповів, що той жахливо йому набрид! Сил більше немає слухати про справедливість Арістида з кожної праски, так би мовити. Ну от набридло слухати про його чесноти… тож хай його виженуть скоріше, бо вже дістав.
Арістид – чесний та справедливий – надряпав своє ім’я. Додавши тільки, що про його чесність та справедливість ще будуть згадувати…
Розумієте, добрих, чесних та справедливих не дуже люблять. На їхньому тлі інші виглядають так собі. Не такими вже й справедливими або відважними…
Набридає слухати про добрі вчинки та якості іншої людини. Славослів’я втомлюють. І хорошу, справедливу людину намагаються прогнати, щоб не порівнювати себе з нею. Ось так, просто – набрид, та й годі…
Уникають хороших чоловіків або кидають чесних і добрих дружин, зраджують вірних або звільняють справедливих та працьовитих. Позбавляються найкращих членів суспільства.
Це і є “принцип Арістіда”.
Завжди дивуєшся, звісно…
Але виходить, що бути надто хорошим – невигідно та небезпечно. Особливо, серед не надто хороших…
Ганна Кір’янова, facebook
