Рубрику веде учитель I категорії,
викладач української мови та літератури
Журенкова Лариса Василівна
“Потрібно усвідомити, що розмовляти суржиком – це ознака примітивізму мови та мислення, неосвіченості, провінційності, байдужості до своєї мови й поведінки, а отже, неповаги до до українськості!
Лише той, хто невпинно працює над опануванням мови, прагне правильно говорити, виявляти в мовленні свою індивідуальність, може наблизитися до мовної довершеності.
Досягти ж її – ілюзорна мрія, оскільки мова – це океан, що не має меж”.
Олександр Авраменко.
ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ
– українські коти нявкають, а не мявкають;
– свині рохкають;
– поросята кувікають;
– гуси не гоготять, а гелготять, гегають чи джеркотять;
– качки не крякають, а кахкають;
– крякають у нас ворони й каркають теж: “Тобі зозуля навесні кувала щастя, а мені вороння крякало сумне”;
– курки кудкудахтають;
– наш соловейко тьохкає;
– сороки скрекочуть;
– горобці цвірінькають;
– жайворонки, ластівки, щиглі щебечуть;
– їжак чмихає;
– коні іржуть і форкають;
– жаби квакають і кумкають;
– великі собаки гавкають;
– цуцики, лисиці дзявкають.
ДИКТАНТ “ПЕРЕВІР СЕБЕ”
Цей диктант, упевнена, буде цікавим як для учнів-старшокласників, так і для їхніх батьків. Він містить лише одне речення, але ж яке! Спробуйте його написати без помилок і словника! (Розділові знаки відсутні).
Поблизу а(с,сс)(и, е)метричних кущуватих заро(-стей, -слей) з камен(ю я) на кам(і, е)нь п(у, о)рхав ле(х,г)гковажний горобчик а на стара(н,нн)о (від,о)штукатуре(н,нн)ій те(р,рр)асі ретельно задрап(і,е)рова(н,нн)ій гоб(е, и,і)ленами з д(и,е)ф(е,і)нз(и,і)вою крондшта(д,дт)ського інфантерійського сукна.
