31-ша річниця української незалежності особлива. Бо шанси на те, що ми б її цього року не відзначали, були досить високі)
Парадокс: близько 11 млн. українців через війну змушені були покинути свої домівки. Десятки тисяч військових і цивільних за півроку війни загинули.
Проте в свіжому опитуванні журналу “РЕЙТИНГ” (єдиному україномовному економічному виданню, чиї рейтинги базуються виключно на офіційних даних від компаній, а отже вважаються перевіреним джерелом для аналітики) – 74 % українців впевнені, що країна рухається в правильному напрямку. а 93 % вважають, що напад росіян буде відбито.
Звісно, що такі високі показники – результат емоційного стану людей, а не глибокого аналізу ситуації. Відповідаючи на запитання, ми намагаємося думати не про смерті співвітчизників та руйнування наших міст та сел, а про те, що доля планети Земля сьогодні вирішується саме тут, в Україні.
Наразі ми – найважливіша країна в світі…
Є книжка, до якої серйозно ставляться політики – “Велика шахівниця” Збігнева Бжезинського.
Напишу, як є, без сантиментів до власного розуму: мені вона здалася штучною, а теоретизування навколо взаємодії і цивілізаційних протирічь провідних країн світу – кабінетним і таким, що не має стосунку до звичайного життя.
Але, як з’ясувалося, у книжки таки є цільова аудиторія. Це, такі собі, автократи з-за “парєбріка”, що повірили гіпотезі Бжезинського про те, начебто без України росія буде регіональною державою, а з Україною – імперією!
Жити в імперії – що може бути гіршим для самодостатніх українців?
Ця жахлива війна закінчиться. Хоча попереду у нас ще багато втрат, сльоз та болю.
Проте Україна матиме шанс на лідерство в завтрашньому світі. Матиме сучасні відбудовані міста, гнучку економіку, стрімко прогресуючу сферу IT та потужну сільсько-господарську галузь.
Українці будуть дуже мобільні, житимуть і працюватимуть в різних країнах світу, але – повертатимуться додому. Бо тут – перспективніше, цікавіше. І взагалі – де може бути краще, ніж вдома?
Тут і зараз, як ніколи до цього, є надія, що завтра України – це вільні й незакомплексовані люди.
В більшості своїй вони притримуватимуться тієї думки, що мета життя – не загарбати чуже, а плекати своє
і... не красти, не красти, не красти…
PS розумію, що трохи настобурчив на носа рожеві окуляри, але в такий день – можна) еге ж?!
Віктор Борисов, Черкаси
