Ще за часів КУЧМИ

Це далеко не ностальгія по вчорашньому життю, воно теж було різне…

Зауважу, саме Іркліїв, як козацьке вільне містечко, найпершим проголосувало за зміни в 90-х роках, потім в 2000-х під час Помаранчевої революції та Революції Гідності.

“Революції роблять романтики, а користуються негідники”

У 2010 році в Ірклієві було встановлено монумент славетному гетьману – Богдану Хмельницькому, який перебував в ньому ще за тих визвольних історичних часів, на певний час зробивши його гетьманською столицею України.

Символічно, що вістря велетенської шаблі, на якій баскує Богдан Хмельницький, спрямоване в бік Московії, адже саме її політична система  більше 300 років плюндрує ниву українського життя…

В 2017 році, на виконання Законів «Про децентралізацію» та «Добровільне об”єднання територіальних громад» (відповідно до рішень Президента та уряду), Іркліїв одним з перших на лівобережжі Черкащини провів вибори. Це стає прикладом для інших..

Все ж, без владного “чорнобаївського впливу” тоді не відбулося

Спочатку район ділили навпіл: п`ятнадцять сільських рад – Ірклієву, п`ятнадцять – Чорнобаю. Тоді іркліївці “видерли” до об”єднання лише дві сільські ради (мельниківську та іркліївську) з «лап» небажаючих, тих, які не хотіли ламати вчорашні «домовняки»,

Саме ТИХ, які забажали створити свої вотчини навколо тисячі гектарів шматків землі, зробити їх приватною власністю, хоч історично колгоспи створювалися за рахунок простих людей, які вкладали соху і останню коняку та (примусово) віддавали власну землю.
Можна тільки порадіти тому, що (зі слів Президента який побував на Чорнобаївщині) подібні добровільні об’єднання обов’язково завершаться і кожна громада отримає самостійність у своєму соціально-економічному розвитку, відокремиться від районних «керовників», які будуть непотрібні у цих процесах.

Повинно виглядати це приблизно так: обрали свого голову в ОТГ і в депутатський корпус (бажано в той, який людей чує) і живіть собі, контролюючи надходження та видатки бюджетів громади, а це – мільйони гривень (на сьогоднішній день іркліївська має вже майже 40 мільйонів)!

Але чомусь і тут «не так сталося, як гадалося»

Чи ви знаєте, як цей рік прожила іркліївська громада,  скільки було непорозумінь між районом та ОТГ, які, на наш погляд, великої користі не приносять?

Знову стартувала виборча кампанія, спочатку президентська, потім парламентська, а згодом і місцева. Добре, якби це «колесо» виборчих процесів було замкнуте…

Обрали найкращого Президента для людей; до Парламенту – депутата, який писатиме ті закони, що так необхідні людям, і (нарешті!) обираємо свою місцеву владу, яка чує, бачить і допомагає громадянину, а не висиджує на стільці, проїдаючи наш з вами багатомільйонний бюджет.

Здавалося б, гасло – «Вся влада громадам!» – стає не просто словами, а справою життя кожного!

Почали люди заповнювати анкетки, повіривши в себе, створюючи команду за принципом того ж «замкнутого кола». Аж тут,  на рівні району, виборчо-штабні «клєрки», яких з усіх боків смикають за ниточки «ляльководи» різних політичних сил, маскуючись під «доброзичливців», кинулися на іркліївську громаду, розставляючи своїх виборчих «васалів», щоб ніяким чином владу президентської вертикалі не втратити, не розгубити…

Загалом, якщо нас так люблять, то не важко здогадатися, що з нами зроблять!

Ось вже через призму “вкинутих” районними штабами коштів (скільки разів це відбувалося!) знову знайдуть того члена ДВК і того спостерігача, які “уважно проконтролюють” весь виборчий процес.

Збиваючись в подібні виборчі команди-зграї, штабні «керовніки» (які сидять не на місцях, а десь на відстані і в очі не бачать ні людей, ні громаду) через призму штабної копійчини зроблять те, для чого вони сюди заслані, а саме – щоб президентська владна вертикаль не опинилася в руках громади!

Нарешті, підійдуть потім так «ласково» і хитро (начебто з розумінням стану бідності виборця) і той,  як це не прикро, з думкою – хоч щось, аби тільки сьогодні – продасть себе, продасть сім’ю і … Україну!

Ось що потрібно ляльководам, які потім скажуть:  «бачили ж очі, що обирали, то тепер терпите»!  

Громадо! Моя іркліївська громадо! Чи віримо в те, що повноцінно скористаємося наданим Конституцією правом?! Що, нарешті, і Побачимо, і Оберемо, і Не терпітимемо?!