ЦЯ  ЗЕМЛЯ  Й  НЕБЕСА  –  ВСЕ  МОЄ!

🌿 Intermezzo

Б’є весна в золоті молоточки,

Грає сонце вгорі на цимбалах.

Свіжий ранок в вербовій сорочці

П’є водицю із синіх туманів.

Я ступаю широким роздоллям,

Гладжу шерсть соболину ячменів.

Очі світло вбирають уволю,

П’ють легені кисневі коктейлі.

Білі піни гречок — чистий трунок!

Ця земля й небеса — все моє!

Попрошу у зозулі дарунок:

Хай ще тисячу літ накує!

Лариса Журенкова 🪶

Коментар до поезії: контекст і сенс

В поезії Іntermezzo Лариса Журенкова використовує прості, але й, водночас, сильні образи – луг, туман, ячмінь, гречка, що передають стан внутрішнього відродження. Авторка малює природу продовженням людської душі: земля й небо у вірші стають простором для свободи, де людина може знайти рівновагу та відновлення.

З огляду на зв’язок із класичним твором М. Коцюбинського, легко помітити, що сучасна інтонація збагачує тему паузи й перепочинку — «intermezzo», яке дозволяє прислухатися до власних думок.

. Цей вірш підходить для ранкового читання, для короткої паузи у щоденному русі, коли важливо зупинитися й відчути землю під ногами.

Якщо ви цікавитесь літературою та контекстом, більше про Михайла Коцюбинського можна прочитати на присвяченій йому сторінці у Вікіпедії. Інші поезії від Лариси Журенкової доступні у рубриці Поезія та в розділі Культура на сайті «Громада Черкащини»