Вік осені приходить – і не стука,
Нахабно лізе у вікно й у двері,
Приносить сум, сивини і розлуки,
Забрати хоче на свої галери.
А я не стану з бабцями на лавці
Заводити про болісті й погоду,
Плести шкарпетки і носити капці,
Пліток липучих тасувать колоду.
Я – на літак і … ось уже на морі !
В окремий світ, де Літо на картині,
В авто … а там – каньйон і гори,
Увечері – сафарі та латино.
Крізь трубочку неквапно лате
Цідитиму, немов пісні Дассена.
СонцЯ у себе буду убирати,
Вдихати запахи лаванди і ромену.
Вік осені, а спробуй наздогнати!
Сьогодні я в Єгипті, завтра – в Гані.
Не буде квадрациклів чи бачати –
Шукай мене в Парижі чи в Мілані!
Жовтень 2019.
Лариса Журенкова