Хургада

Думками над землею лину,

Мов вільний від суєт Ікар.

Але химерну павутину

Сплітає ненависне «кар!»

Серед сорок, вовків, вороння

Загублений шукаю позитив.

І вириваюсь із полону

Полемік, чвар та інвектив.

На край землі, де звичну тишу

Приносять у долонях хвилі,

Літописи там пальми пишуть

В піщаних берегах ідилій.

                                             І розчиняюсь в напівсонній

Імлі мечетей і церков.

   Вколишуть звучні, монотонні,

Тягучі звуки молитов.

Скрипучий скрегіт гайвороння

Тут здасться зовсім незначним.

Таки знайшла у безсезонні

Приємний серцю позитив!

–

Лариса Журенкова