Бабуся з онукою на лавочці біля хатинки
Літо приходить тихо, майже непомітно — ніжним вітерцем, що торкається щік і волосся… саме так його описує поетеса Лариса Журенкова, повертаючись у спогади про безтурботне дитинство, канікули в бабусиному саду та запахи літа, які залишаються у серці назавжди. Вчимося правильно і вдумливо читати поетичну прозу — відчувати кожен образ, звук і запах, які створюють унікальну атмосферу і повертають у найтепліші миті життя
🌿 Літо приходить навшпиньках
Ніжний початок, де поетеса описує, як відчула прихід літа — з вітерцем на щоці та щирою усмішкою у відповідь
Ще вчора воно обережно, навшпиньках, підійшло до мене, ніжним вітерцем cтало пестити щоки й волосся. Я посміхнулася йому й зраділа, наче дитина, від того, що пробуду разом з ним довгих три місяці.
Літо, літечко… Як я чекала на нього в дитинстві! Тоді наставали канікули і можна було поїхати до бабусі.
🥛 Запахи села й трав
Молоко, свіжа трава, м’ята, ромашка, навіть запах вигону — усе повертає у босоноге дитинство
Літо пахло свіжоздоєним парним молоком корови Лисуні, щойно скошеною травою, упереміш з м’ятою, материнкою, деревієм, ромашкою та звіробоєм… Навіть кізяками з вигону, що необережно лишила якась корівка з череди.
🎶 Жаб’ячі концерти й коники-музиканти
Опис літніх вечорів біля ставка та лугу — справжній природний симфонічний оркестр
Увечері літо влаштовувало мені концерт; справа, від ставка, чувся цілий жаб’ячий оркестр: «кум-ква», «кум-ква» чулося звідусюди. А справа, від лужка, де випасали домашніх тварин, коники збивали своїми лапками піну на ромашках і дзюркотіли, як оглашенні! Матіола, що росла в бабусиному садку, зачаровано піднімала голову, розплющувала пелюстки, струшувала з себе пізню росу і так звабливо пахла, що у мене макітрилася голова!
🌌 Зорі над головою і солов’їне кохання
Мить, коли дівча лежить у траві, рахуючи зорі, й уявляє, як любов розсипається з неба в її серце
У такі часи я любила лягти горілиць на траву та рахувати зірки на небесному куполі. Ще вони не падали з перевернутого неба (таке бувало в серпні), і тому їх начіплялося так багато, що, здавалося, заспівай от зараз соловейко – і від акустичного ефекту цього оперного співака кохання розлетяться зорі на маленькі друзки-скельця і, потрапивши й до дитячого серденька, залишать одвічну любов до цього Божого світу назавжди!
Так воно й сталося! Літо завжди приходило з дарунками! Воно посміхалося до мене то карими очима дозрілих звабливих вишень, то червоними вустами соковитих полуниць та їхніх посестер – грайливих суничок.
🍒 Варення, вишні та полуниці — смаки літа
А яке ж духмяне варення варила надворі бабуся! Ставила декілька цеглинок, робила саморобну плиту, клала дрова, запалювала вогонь — і починало воно булькати в тазку. На той аромат зліталися всі бджоли села — й божеволіли від нього, бо й вони любили солодке.
Ех, хіба зрівняєш те варення з сучасними магазинними смаколиками! «Не те пальто», — сказала б моя бабця, якби була жива…
👵 Бабуся — найцінніший дарунок літа
Її руки, її тиша, її варення й пахощі м’яти — усе це залишилось у моєму серці. Вона варила літо в мідному тазку, а разом із ним — спокій, любов і тепло, яке не забувається.
Бабуся – це ще один подарунок літа…
💭 На додаток — інша поезія для душі:
👉 «Просто я любила вас» — вірш про ніжність осінніх вечорів і щирі почуття, які залишаються назавжди.
