Луг у тумані — символ гармонії людини й природи у поезії «Іntermezzo».
Ця земля й небеса — все моє! (Іntermezzo)
М. Коцюбинський, «Іntermezzo»
Intermezzo від Лариси Журенкової
— лірична поезія, яка відгукується на класичні мотиви Коцюбинського, переносить читача на весняний луг у тумані, де кожен образ працює як джерело спокою й натхнення.
🌿 Intermezzo
Б’є весна в золоті молоточки,
Грає сонце вгорі на цимбалах.
Свіжий ранок в вербовій сорочці
П’є водицю із синіх туманів.
Я ступаю широким роздоллям,
Гладжу шерсть соболину ячменів.
Очі світло вбирають уволю,
П’ють легені кисневі коктейлі.
Білі піни гречок — чистий трунок!
Ця земля й небеса — все моє!
Попрошу у зозулі дарунок:
Хай ще тисячу літ накує!
Лариса Журенкова 🪶
Коментар до поезії: контекст і сенс
В поезії Іntermezzo Лариса Журенкова використовує прості, але й, водночас, сильні образи – луг, туман, ячмінь, гречка, що передають стан внутрішнього відродження. Авторка малює природу продовженням людської душі: земля й небо у вірші стають простором для свободи, де людина може знайти рівновагу та відновлення.
З огляду на зв’язок із класичним твором М. Коцюбинського, легко помітити, що сучасна інтонація збагачує тему паузи й перепочинку — «intermezzo», яке дозволяє прислухатися до власних думок.
. Цей вірш підходить для ранкового читання, для короткої паузи у щоденному русі, коли важливо зупинитися й відчути землю під ногами.
Якщо ви цікавитесь літературою та контекстом, більше про Михайла Коцюбинського можна прочитати на присвяченій йому сторінці у Вікіпедії. Інші поезії від Лариси Журенкової доступні у рубриці Поезія та в розділі Культура на сайті «Громада Черкащини»