Дуже прикро, але більшість тридцяти-сорока-річних громадян України навіть не замислюються над тим, що ніяка пенсія їм і не світить в країні, де показник рівня народжуваності (т.з. фертильність) не більше однієї або двох одиниць, а всі ті, хто накопичує хоч якісь статки, прагнуть виїхати за кордон!
Це стверджують сучасні політологи, наполягаючи на тому, щоб у суспільстві, замість того, щоб нав`язувати дванадцятирічну освіту, краще б ввели до шкільних програм одну особливу задачку з арифметики.
Ось вона :
Умови
у 2035 році населення України складатиме приблизно тридцять мільонів, п`ятнадцять з яких – це старі люди, п`ять – малі, і тільки десять з яких – дорослі.
Питання: визначити, хоча б гипотетично, потрібний розмір пенсії для п`ятнадцаті мільонів пенсіонерів, який повинні їм забезпечити десять мільонів працездатних дорослих людей за умови того, що вони також повинні прогодувати крім себе, ще й п`ять мільонів дітей!
Таким чином, всім одразу буде зрозуміло, якого розміру повинна бути заробітня платня у середньостатистичного українського робітника в 2035 році і не тільки для того, щоб прогодувати утриманців, але й для того, щоб можна було хоча б якось прохарчуватися.
В принципі, нііяка держава, маючи таке величезне соціальне навантаження, не буде здатна виконувати свої першочергові базові функції без залучення зовнішньої робочої сили!
Треба враховувати, що також існують і різні несприятливі демографічні або екологічні фактори. Тож, тільки уявимо, що може статися з нашою державою, якщо кількість працездатних людей ще в рази зменшиться і до 2035 року складе цифру в двічі, або в тричі нижчу?
Ось що потрібно постійно втовкмачувати у мізки наших громадян! Причому на всіх теле і радіоефірах, всіх “шустерлайв” та “свободах слова” або інших подібних шоу, де зазвичай годують лапшею та байками про кисільні береги чи створення нового українського раю…
Адже країна, що впевнено утримує перші місця за темпами вимирання в світі, повинна не брехати сама собі, а хоча б щось зробити задля забезпечення себе у майбутньому! Треба, нарешті, визнати, що незабаром ми отримаємо нездатну, непродуктивну й вимираючу більшість, незабезпечену ні їжею, ні мінімальним прожитковим ресурсом. Якщо, звісно, Україна в принципі хоче жити!
Пора прозріти, адже вже через якихось двадцять років буде наш простий український пенсіонер стояти на колінах, видобуваючи зашкарублими долонями з землі їстівні корінці, об`єктивно не маючи геть ніякої пенсійної підтримки…
Досить постійно витати в хмарах, сподіваючись на достаток тільки тому, що якийсь хитромудрий Вован із Верховної Ради обнадійливо запевнив, що кожен український пенсіонер має право на субсидії або якісь пільги, або, ще ліпше, продуктовий пакет на Новий рік чи Великдень!
