ПОЕТИЧНА СТОРІНКА
Від Лариси Василівни Журенкової, керівника поетичного гуртку «Перші ластівки» СШ № 28 м. Черкаси.
Упорядника та редактора альманаху «Іду з дитинства до Тараса».
Лариса Журенкова має публікації в альманахах «Апостроф, «Спадщина Черкащини», «Стожари Поділля», «Берегиня», «Скіфія», “Антологія сучасної новелістики та лірики України 2014»; у журналах «Дніпро», «Склянка часу»; у газетах «Город», «Народна довіра Черкащини», «Тарасові джерела і К»; у збірнику революційної поезії «Говорить майдан» (К:2014). Телефон для творчих та бізнес-пропозицій : 093 738 38 99.
НАС ТУТ УСІХ БАНДЕРІВЦЯМИ ЗВУТЬ!
Ненавидиш мене? За що ти так?
Не я до тебе, гнидо, в дім ввійшла,
Не я утіху у війні знайшла,
Продавши совість за мілкий срібняк.
Не я дитячі сльози спрагло п’ю,
Не я криваві проливаю ріки.
Я лиш бридких зелених чоловіків,
У камуфляжах, поглядом ловлю.
Вони, мерзенні, нишпорять отут
І пхають носа в шпари та шухляди.
Ти знаєш, в нас зовуть їх “колоради”,
Що без отрути довго проживуть!
Отрутою для них є людський гнів.
Мільйони українців шлють прокляття.
Нам вистачить і духу, і завзяття,
Щоб біль наш бумерангом полетів.
“Бандерівкою”, думаєш, обпік?
Та я пишаюсь тим, що українка!
Іще одна історії сторінка –
Тавро на совісті твоїй повік!
Ми – патріоти, і у цьому суть!
Повстануть українці всього світу!
Тремти, вороже, бо ми – правди діти,
НАС ТУТ УСІХ БАНДЕРІВЦЯМИ ЗВУТЬ!
Анна Пархоменко,
СШ № 28, 7-Б кл.,
гурток «Перші ластівки»
Любить читати фантастичні твори, статті із словників та енциклопедій; декламувати, виступати на сцені. Брала участь у конкурсі виразного читання «Українка я маленька». Давала інтерв’ю на т/с “Рось».
Анна брала участь у Всеукраїнському конкурсі «Я горда тим, що українка зроду» (2014р.), у міському екологічному конкурсі «Подорож краплинки», її робота потрапила в номінацію «Найкраща казка» та надрукована в газеті «Новачок» (2014р.), вірш «Тяжка доля Тараса спіткала» – в альманасі «Іду з дитинства до Тараса» (2014). Має публікації у збірці «Перші ластівки».
СОЛДАТ
– лауреат конкурсу «Життя – Тобі!»
Мати проводжає
У дорогу сина,
Дівчина питає:
«Куди їдеш, милий?»
Він відповідає,
Дивлячись їй в очі:
– Серце туга крає,
Не спав до півночі.
– Що тебе тривожить,
Голубе миленький?
– Горе, знає кожен,
В України-неньки!
– На війну поїдеш,
Честь і гідність мати?
– Ні, моя голубко,
Право відстояти!
МИ – ГІЛКА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
– III місце на Всеукраїнському конкурсі «Я гордий тим, що українець зроду!», 2015 р.
Дитина страждає без тата,
Дружина рида до безтями,
Що гинуть вкраїнські солдати,
Лишаючи світло і пам’ять.
Вбивати людей – це жорстоко,
Вбивати людей – це нахабство.
І крові червоним потоком
Впиваються ворони ласо.
Ми прагнемо миру й свободи –
Народ переможний не гнеться!
Ми – гілка розлога народу,
Що гордо вкраїнцями зветься!
