Ідеальна свобода чи захоплива утопія?
У глибині Амазонки, в самому серці джунглів, існує плем’я, яке, на перший погляд, здається дивним і незрозумілим для сучасного світу. Це плем’я пірахів, чисельність якого не перевищує 400 осіб. Вони живуть без зобов’язань, без стресу, без багатств і без визнання часу, і їхній погляд на життя по-своєму унікальний. Існування для пірахів — це просте, чисте та спокійне сьогодення
Що означає щастя для пірахів?
У пірахів немає ані ідеї накопичення їжі, ані потреби думати про завтрашній день. Вони полюють тільки тоді, коли зголодніли, і ніколи не запасаються їжею на майбутнє. Плем’я не знає стресу, не має концепцій багатства або заздрощів. Вони вірять, що багато їсти так само шкідливо, як і багато спати. Саме в цьому простому існуванні вони знаходять повноту щастя.
У їхній культурі все колективне, а особисте — лише зброя і одяг. Ідеї матеріального накопичення не мають місця в їхньому житті, і це дає їм глибоке почуття внутрішньої свободи. Вони не зберігають речі заради речей. Це, можливо, їхній шлях до чистої радості і повного сприйняття теперішнього моменту.
Як пірахи сприймають світ?
Непрохідні джунглі, оточуючі плем’я, сповнені духів і таємничих сил. Пірахи не мають розуміння “єдиного Бога” або абстрактного Творця всього. Вони запитують місіонерів, чи бачили ті своїх богів або як їх вбивали… Ці прості, але водночас глибокі питання відображають їхнє ставлення до світу, в якому все відчувається реальним і конкретним. Вони не вірять у те, чого не бачать. Для них світ — це джунглі, де все має своє пояснення і свій сенс. Вони не потребують абстрактних релігійних концепцій, щоб осмислити навколишній світ.
Місіонер Деніел Еверетт: Від вчителя до послідовника
У 1977 році до пірахів, разом їз родиною, вирушив місіонер Деніел Еверетт. Його завданням було привезти християнство у це плем`я. Але, незважаючи на всі його старання, він не зміг переконати індіанців у важливості та необхідності віри. Пірахи ставили питання, на які не було легких відповідей. І з часом це змусило самого Еверетта змінити погляди на релігію. Після 25 років у джунглях він став атеїстом і науковцем-лінгвістом, присвятивши своє життя дослідженню культури та мови пірахів.
Відсутність стресу і глибоке щастя
Деніел Еверетт зазначав, що пірахи ніколи не відчувають хронічної втоми чи депресії, які часто супроводжують наше сучасне життя. Вони живуть у гармонії з природою, без стресу і переживань, співають ночами і насолоджуються кожним моментом. Це феноменальне відчуття задоволення без необхідності звертатися до психотропних засобів чи антидепресантів.
Технічні досягнення цивілізації: що взяли пірахи?
Єдине, що пірахи прийняли у цивілізації, — це одяг. Але навіть його вони не надто часто носять. Також вони не відмовляються від подарунків у вигляді мачете, посуду чи ниток, але матеріальне для них не є метою життя. Їхнє існування зосереджене на теперішньому моменті, без зайвих турбот про майбутнє або минуле.
Чи є в цьому частка мудрості?
Життя пірахів — це, мабуть, найбільш яскравий приклад того, що для щастя не обов’язково потрібні багатства, кар’єра чи навіть релігія. Вони живуть без заздрощів, без стресу, і це дає їм повний фізичний і моральний спокій, якого так часто не вистачає людям цивілізації. Пірахи вчать нас, що щастя можна знайти в простих речах, в умінні жити тут і зараз.
