… Молодий диявол старому:
– Розкажіть, як вам вдалося відправити до пекла стільки душ ?
Старий диявол:
– Через їхній страх!
молодий:
– Цікаво! А чого вони боялися? Мабуть Війни, Голоду, чи може, Смерті?
Старий:
– Ні … Хвороби!
Молодий:
– А що, хіба не було ліків коли вони хворіли? Або хоча б надії на одужання?
Старий:
– …. й ліки були й надія завжди існувала …
Молодий:
– Тоді я не розумію природу страху…
Старий:
– Всі ці зниклі души чомусь вирішили, що єдине, що потрібно зберігати за будь-яку ціну – це Життя !
Вони перестали обійматися… вони перестали вітати один одного… вони залишили всі людські контакти …. врешті, залишили все, що робило їх Людьми!
Поступово всі вони залишилися без діла і без грошей, адже втратили роботу, тому сиділи без хліба…
Молодий:
– І все одно продовжували тремтіти, боячись за своє життя, навіть коли у них не було чого їсти ?!
Старий:
– Так, вони сліпо вірили почутому… уявляєш, вони читали газети і вірили всьому, що читають !
Вони відмовилися від Свободи.
Вони взагалі нікуди не ходили, більше ніколи не відвідували друзів і рідних, адже перестали виходити з дому… Весь світ перетворився для них на величезну в’язницю добровільно засуджених …
Розумієш, вони не жили, а щодня вмирали, адже відмовилися від усього, аби тільки проіснувати ще один жалюгідний день …
Тож, забрати їх мертві душі було зовсім нескладно …
Клайв Льюїс «Порада старого диявола молодшому» (з книги «Листи Баламута» 1941 р. )
