Наші інстинкти – це керуючі програми, “встановлені” в нижні відділи (правильніше сказати, навіть не мозку, а нервової системи) і які служать єдиній меті – виживанню.
Саме така локалізація інстинктів приймається тому, що одночасно з еволюцією біологічного об’єкта відбувалася і еволюція його нервової системи: спочатку це був ствол спинного мозку, тож найдавніші керуючі програми “записані” саме на ньому.
(До речі, чи не цей ствол асоціюється з древнім змієм – причиною, так званого, гріхопадіння першої людини?!)
Відповідно, у вищих відділах нервової системи зберігаються пізніші інстинкти, спрямовані на інші цілі і проявляються вони інакше, ніж древні, хтоничні (що уособлюють дику природну міць) інстинкти.
Вищі відділи нервової системи, вони і по розташуванню – вищі, оскільки знаходяться у верхній точці стовбура, і за своєю значимістю – теж є вищими.
Детально заглиблюватися в світ інстинктів, з огляду на велике розмаїття останніх і складності об’єктивізації їх проявів, в короткій замітці не доцільно.
До того ж, більшість людей просто ще не готова ототожнювати свою поведінку саме з діяльністю інстинктів, але інформаційна складова і об’єктивний критицизм власних безумовних (інстинктивних) реакцій вже може стати хорошим початком для персональної трансформації (перетворення) з тваринної сутності на людську.
Володимир Кікоть
