Коли дітки кричать в істериці, а ти не знаєш як їх заспокоїти, коли вони роблять тобі нерви в магазині через якусь іграшку або солодощі.. Коли думаєш, що на більше тебе вже не вистачить…
ПОДЯКУЙ!
Подякуй БОГУ, що воно, дитя, в тебе є! Що воно здорове і самостійне! Галасливе і непосидюче!
Подякуй за всі недоспані ночі і щасливі дні, за сльози безпорадності й щире реготання зі всієї тієї харизми, яка увірвалася в твоє спокійне, ба, навіть, місцями таке прісне життя!
За особливий «талант» твоєї трирічки… /який, напевно, дратує тебе найбільше/ – стояти до кінця, до останнього, навіть якщо ти хмуриш брови і кажеш: «Ні, я сказала» – вона все-рівно не здається і робить по-своєму!
Подякуй за темперамент сина або доньки! За те, ЩО ВІН У НИХ взагалі Є! Навіть якщо твої нерви кричать – АХТУНГ! SOS!
ПАМ’ЯТАЙ – в майбутньому ВОНИ матимуть від всієї тієї наполегливості та впертості тільки користь! /ну а ти – розхитані нерви, якщо не почнеш пити Магне В6 і не перестанеш реагувати більш спокійно на всі ті вибрики!/
Подякуй за гармидер в домі, за помальовані стіни або й за розбиту чашку з бабціного сервізу! За те, що тобі є на кого «ойкать», «айкать» і жалітися своїй мамі.
Або ж навпаки… слухати її докори накшталт: «Яка ти безпорадна матір, бо дитя вилізло тобі на голову»!.. ТИ Ж ЗНАЄШ, що це далеко не так, але чомусь обираєш нервуватися і ображатися..? Навіщо?!
Розслабся, радій своєму дитю /але ж, ну, хоч інколи, згадуй про Магне В6/
Подякуй за купу енергії, яка не знає куди себе подіти! За всі ті безкінечні: «МАМ!», «МАМ», «МААААААМ».. 24/7!
За смикання рукава кофтинки під час твоєї розмови з подругою, за всі колисаночки, віршички, пісеньки, мультики.. вони вже навіть і не дратують, чи не правда? А знаєш чому? Бо твій мозок почав сприймати їх за білий шум!
Подякуй СОБІ, коли тобі найважче! Подякуй від душі, від серця, крізь сльози.. подякуй так, щоб злість і роздратування перетворилася на прийняття! Повір, більшість мам переживають подібне і наше головне завдання у всьому цьому – триматися! … триматися за адекватність, за вдячність, … триматися одна за одну.
Нам, матерям, важко… але хто сказав, що з такою кількістю непосидючого ЩАСТЯ буде легко?
Таня Солодка, facebook
