Жив-був пес

 Мультфільм «Жив-був пес» 38 років тому на міжнародному датському кінофестивалі посів перше місце

У 2012 р. на фестивалі анімаційного кіно “Суздальфест” цей мультфільм визнали найкращим

за останні 100 років !

Дійсно, на ньому виросло не одне покоління дітей, а фрази Пса та Вовка давно стали крилатими

«Жив-був пес» знято російським режисером Едуардом Назаровим. Мабуть, це сьогодні викликає нотки приємного здивування – усі дев’ять з зайвим хвилин стрічки наскрізь просякнуті українським національним колоритом.

Едуард Назаров намагався не знімати на замовлення радянської влади, а тому, як справжній знавець своєї справи, поїхав у пошуках матеріалу до України.

Через сувору цензуру того часу багато цікавих моментів залишилося за кадром: глядачі навряд чи знають про те, що в першій версії мультфільму Вовк виглядав зовсім інакше, ба навіть назву змінено.

Казку «Сірко» майбутній мультиплікатор Едуард Назаров прочитав ще в дитинстві, а через 30 років вона знову потрапила у поле зору. Тоді він був художником-постановником на Всесоюзній анімаційній студії “Союзмультфільм”.

Пізніше Назаров згадував:
«На перший погляд, казка зовсім непримітна. Вона взагалі коротенька, тільки 15 рядків. Але там був такий соковитий вираз: «Щас заспіваю!» І якось мене це зачепило. Почав розмірковувати, яке життя було у Вовка і яке у Пса, коли вони були молоді… Ось, якось так поступово-поступово і розгорнулися всі події».

Процес підготовки був дуже серйозним та тривалим. У 1970-х роках. Назаров часто гостював у свого армійського друга у маленькому українському містечку Цюрупинську, яке тоді нагадувало велике село.

За словами режисера, «настрій та запах», які створили неповторну атмосферу у мультфільмі, прийшли саме звідти. А щоб створити замальовки одягу, домашнього начиння, посуду та інших важливих дрібниць, Назаров відвідував етнографічні музеї, у тому числі і у Національному музеї народної архітектури і побуту України, славнозвісному Пірогові.

Завершальним штрихом у створенні атмосфери та колориту українського села стала музика, яку режисер роздобув в Інституті фольклору та етнографії Академії наук УРСР.

Співробітники подарували Назарову магнітофонну котушку із записами українських пісень, зібраних етнографами у селах.

Пісню «Ой там, на горі», яка пролунала у мультфільмі, мабуть, пам’ятають усі

Але мало хто знає про те, що вона звучить у виконанні фольклорного колективу «Дерево». При цьому його учасники тоді навіть не підозрювали, що саме її обрано для мультфільму, і що невдовзі їхні голоси почує вся країна.

Одна з учасниць колективу «Дерево» Надія Роздабара розповідала: «Ще 1958 року до нас із Київської консерваторії приїхав збирач фольклору Володимир Матвієнко.

Ми зібралися в місцевому клубі молодими сім’ями: я з чоловіком Федором, родини Загорулько та Малишенко. Під керівництвом Галини Попко заспівали кілька пісень. Матвієнко заслухався, а за два роки знову до нас приїхав. Ось із того моменту ми офіційно почали виступати колективом».

У 1982 р. вони записали 24 пісні на студії звукозапису «Мелодія», і того ж року вийшов мультфільм «Жив-був пес», у якому прозвучала ця композиція, що стало для учасників музичного колективу несподіванкою.

Спочатку хронометраж мультфільму був 15 хвилин. Однак матеріал довелося скорочувати – через розбіжності з керівником студії «Союзмультфільм» режисерові довелося вирізати кілька сцен: «Я хотів, щоб історію було розказано послідовно та виразно, але в результаті – деякі речі вийшли скоромовкою.

Наприклад, сцену, де Вовк і Пес сидять на горі та виють на місяць, хотілося б зробити довшою. Загалом, чисто психологічно, багато речей треба було подовжити».

Змінити довелося і первісну назву мультфільму – “Собаче життя”. Керівництву воно здалося надто підозрілим – на що це автор натякає?

Також довелося змінювати і зовнішність Вовка. Спочатку планувалося, що його озвучуватиме Михайло Ульянов, проте актор на той момент був зайнятий на зйомках, тож відмовився.

Тоді запросили Армена Джигарханяна, але тут виявилося, що зовнішність персонажа дисгармонує з його голосом. І Вовка довелося терміново перемальовувати. У результаті Вовк вийшов настільки схожим на Джигарханяна, що Назаров навіть почав переживати:

«Коли Джигарханян уперше увійшов у тон-ательє, на роялі було розкладено ескізи головних персонажів. Я бачу сутулого Армена Борисовича – ну, справжній Горбатий із «Місце зустрічі змінити не можна»! Актор наблизився до рояля і почав роздивлятися намальованого мною Вовка.

Я вже подумав, що Джигарханян зараз образиться на мене. Але той посміхнувся і “прохрипів”: «А що, нічого, гарний! Будемо працювати!”.

Голосом Пса розмовляє Георгій Бурков. Він після цього працював разом із Арменом Борисовичем ще й на озвучці мультфільму «Пригоди порося Фунтика».

Прем’єра мультфільму (1982 рік) справила справжній фурор. Через деякий час його оцінили у Данії, Польщі, Югославії та Австралії. «Жив-був пес» і дотепер не втрачає своєї популярності ні у дітей ні у дорослих.

Коли режисеру поставили питання про те, чому його мультфільм має такий великий успіх, він відповів дуже просто:

«Кіно для себе – це безумство. Для себе краще пишіть картини або спілкуйтеся за допомогою комп’ютера. А, роблячи кіно, ви повинні думати, щоб глядач не заснув на вашому фільмі».

Джерело: kulturologia