Зі студентської лави ми засвоїли: буття визначає свідомість (хороший, до речі, постулат, його можна зрозуміти і так, і сяк, в залежності від того, що саме в цьому реченні ми виберемо за підмет, а що – за доповнення). Для мене очевидним підметом завжди було «буття». З того часу я так і не воцерковився, не вомечетився і не восинагожився, продовжував дивитися на світ крізь призму марксистсько-ленінської філософії і знаходив у всіх світових катаклізмах – фінансових кризах, конфліктах, війнах (навіть релігійних) – цинічну і тривіальну матеріальну першопричину
Китайське диво
В кінці грудня 2019 року (у саму що ні на є звичайну пору для сезонного грипу) в китайській провінції Хубей китайці починають хворіти і вмирати від гострої респіраторної інфекції. І тут Китай, який ніколи не славився особливим занепокоєнням з приводу втрат власного населення (скоріше, навпаки!), влаштовує на весь світ грандіозне реаліті-шоу, про те, як Голова КНР Сі виявляє світу чергове «китайське диво»: за допомогою жорстких карантинних заходів в осередку інфекції, блискавичного будівництва лікарень та блокування кордонів він перемагає Дракона: епідемія погашена, лікарняні модулі демонтуються, а відважний Голова спокійно, без маски, відвідує врятований від морової виразки регіон.
Пропагандистські репортажі з Китаю, сценарії, режисура та операторське мистецтво яким позаздрив би не тільки Стівен Спілберг, а й сам Федір Бондарчук, були настільки переконливі, що не тільки населення Китаю (для якого цей моноспектакль, мабуть, і був призначений в першу чергу), але й вся планета повірила в абсолютну, ні разу не наукову фантастику: в те, що країна з майже півторамільярдним населенням, де кожні дві секунди злітає і сідає літак, а по найдовшій у світі швидкісній залізничній мережі літають потяги під 350 км / год, вдалося вольовим методом зупинити поширення повітряно-крапельної інфекції і локалізувати її в одній провінції, причому, під час китайських новорічних канікул! Особисто для мене це не більш правдоподібно, ніж врятувати село від комарів, обнеся місцеве болото сіткою Рабиця.
Італійське пекло
Західний світ дивився на чергове китайське «диво» навіть з деякою снобістської іронією. Але тільки до тих пір, поки не почалося італійське “пекло”.
Так як зараз найстрашніше позаду, і це вже не виглядає побиттям лежачого, я, нарешті, можу сказати все, що думаю (і знаю) про італійську медицину, вірніше, про її імітацію.
За даними Європейського центру по контролю за захворюваннями (ECDC) за 2015 рік у Нідерландах від лікарняної пневмонії померло 206 осіб. А в Італії за той же рік – 11.600!
Коли я побачив ці дані, то, чесно кажучи, не здивувався. На початку 2000-х я проводив клінічні дослідження в кращих медичних центрах 11 європейських країн, включаючи три італійські університетські клініки.
Дві з них дуже погано впоралися з досить простим протоколом, а третій центр мені довелося зі скандалом закрити – за приписки, антисанітарію і абсолютну безграмотність лікарів.
Зате у їх патриція-головлікаря, до якого без космічної хабара і в приймальню НЕ зайдеш, був традиційний набір понтів: золоті рамки з дипломами на латині, скульптурка Джакометті на столі, годинник від Одемара Піге на аристократичному зап’ясті …
Тож я ніколи не дивувався, наприклад, тому, що в австрійських клініках половина пацієнтів – це багаті італійці з Ломбардії, П’ємонту, Тревізо і Венето, які дружно рвонули лікуватися по інший бік Альп – подалі від рідних ескулапів. Тим більше, що вдома – ще й найбільш забруднене в Європі повітря.
Французькі та іспанські лікарні якщо і відрізняються від італійських в кращу сторону, то, з мого досвіду, на жаль, не набагато, і повторення італійської трагедії виявилося цілком можливим (до речі, всі чомусь забули колапс іспанських шпиталів під час минулої і позаминулої епідемій грипу).
І ось, коли кілька мільйонів відпускних китайців, сякаючись і кашляючи (вони це зазвичай роблять голосно і смачно, не прикриваючись) дружно вишикувалися в чергах до Уффіці, Лувру і Прадо – розпочався Другий Сезон реаліті-шоу, який, напевно, став сюрпризом навіть для автора сценарію Першого Сезону – Голови КНР Сі.
Вірус спершу поширився в Італії, потім він переповз через Альпи – на тірольські і баварські аprès-ski, на рейнські карнавали, Малаховка-Кратово-Бронниці, далі – з усіма по всьому світу.
Якби не було Першого (китайського) сезону реаліті-шоу – то все, напевно, розвивалося б за щорічним стандартним сценарієм епідемії сезонного грипу.
Сама по собі така епідемія щорічно забирає сотні тисяч життів, в країнах з кращою організацією медичної допомоги (читай: більш професійним медперсоналом і більш жорсткими правилами гігієни) смертей було б на порядок менше (в Німеччині, наприклад, іноземного пацієнта ніколи не госпіталізують і не проведуть з ним жодної інвазивної маніпуляції, поки не перевірять його мазок на MRSA – мультирезистентний стафілокок, і тільки у винятковому, невідкладному випадку його помістять до спецблоку і оперувати будуть в спецопераційній, не чекаючи результатів посіву).
В інших країнах (південніше і помедітерраніше) – померлих було б традиційно більше. Через 2-4 тижні пік епідемії почав би спадати, більшість населення отримало би груповий, або, як його називають в Німеччині, «стадний» імунітет, і всі були б вільні до нежиті наступного сезону.
Але на цей раз все пішло по-іншому. Після того, як спершу весь світ – хто з сарказмом, а хто в побожному жаху – спостерігав за китайським дивом, з’явилися нові репортажі – вже з Італії !
Спершу одна і та ж координатор (не лікар, не медсестра, а адміністратор, яка просто сиділа за комп’ютером і реєструвала новоприбулих хворих) переміщалася від каналу до каналу і декламувала один і той же завчений пафосний текст про те, як вона цілодобово працює, рятуючи життя, спить по дві години і не може поспілкуватися з дочкою.
Потім пішли більш зловісні репортажі: труни, хрести, прізвища заражених і померлих селебріті, а, найсумніше – медики, що реально вмирали від стресу, перевтоми та, як наслідку – руйнування імунітету …
Тоді перед керівником кожної країни та його медичними радниками і постав вибір: або спробувати зімітувати утопічний китайський сценарій у себе в країні, або заспокоїти вкрай перелякане населення і довіритися колективній думці фахівців вітчизняної охорони здоров’я.
Перший шлях – безпрограшний: закрити країну на замок з усіма економічними наслідками, але якщо при цьому вийде показати спад кривої епідемії, то ти – герой, рятівник нації, майже другий Голова Сі, а якщо ні – то ти теж начебто зробив все можливе, « ну, не шмогла ».
Другий шлях – зберегти нормальне життя і економіку країни, забезпечити громадянам свободу і стадний імунітет. Але при цьому – кожна смерть від вірусу буде на твоїй совісті, і кожен дідусь з метастазами в легенях, діабетом і п’ятьма стентами в серці, у якого перед смертю знайдуть в аналізах COVID-19 – буде тобі інкримінований.
Вгадайте, ЩО вибрали керівники переважної більшості країн? Правильно – шлях карантину. Десь – боячись всенародної паніки, десь – не довіряючи своїй системі охорони здоров’я, десь – намагаючись сподобатися обивательському електрорату, а десь – послухавшись неправильного експерта.
Винятки становили Швеція, Білорусь і Туркменістан (2: 1 на користь Радянського Союзу, ура!) – де керівники не побоялися взяти на себе відповідальність і проігнорувати китайсько-ВООЗівський разводняк.
Стаття : Політика Швеції стосовно карантину
Головним радником найбільшої європейської країни з найкращою системою охорони здоров’я (в цьому я переконаний без ніякого стьобу !) став професор Крістіан Дростен з берлінської Шаріте – той самий, який у 2009 році вже розкрутив Ангелу Меркель на закупівлю для всієї Німеччини щеплення від свинячого грипу на третину мільярда бюджетних євро, і все це “добро” благополучно було злито в смітник.
Довідка з Вікіпедії:
4 червня 2010 року Британський медичний журнал (BMJ) і Комісія з охорони здоров’я Парламентської асамблеї Ради Європи поширили звернення стосовно того, що епідемії свинячого грипу в 2009 році не було, а була паніка, спровокована заявою Всесвітньої організації охорони здоров’я, і що ця паніка призвела до перезавантаження лікарень і розбазарювання коштів з держбюджетів, зокрема, що мільйони упаковок закупленої вакцини не були використані, так як епідемія мала «обмежений масштаб».
За словами голови комісії ПАРЄ Ліліан Морі Паска, організація дивним чином змінила в 2009 році умови оголошення пандемії. Британський медичний журнал прямо звинуватив ВООЗ в корупції.
Проте, Дростен залишився і до сих пір є єдиним авторитетом як для довірливої Бундесканцлерші, так і для федерального міністра охорони здоров’я Йенса Шпана (останній, до речі, за фахом – банківський службовець нижчої ланки, і свої медичні пізнання, схоже, черпає від свого офіційного чоловіка-журналіста).
Крім усього, в цілях захисту від нової нібито смертельно небезпечної інфекції Дростен разом з Інститутом Роберта Коха заборонив по всій країні розтинати тіла померлих «від коронавирусу».
Його не послухалася тільки одна група патологоанатомів з Гамбурга, яка домоглася дозволу від місцевого міністерства охорони здоров’я (Ганзейське місто Гамбург – самостійний суб’єкт федерації). Вони провели розтин 50 померлих з діагнозом «коронавірус».
І здивувалися!
Тому що У ПОЛОВИНИ померлих смерть ніяк не була пов’язана з COVID-19, тобто вони померли зовсім з іншої причини – судинна катастрофа, ракові метастази, напад астми та ін., А в іншої половини, за словами професора Пюшеля – вірус хоч і прискорив загибель організму, спрацювавши каталізатором старих захворювань, але безпосередньо не брав участі в танатогенезі (в механізмі, що призвів до загибелі). Серед всіх п’ятдесяти не було ЖОДНОГО без хвороб! І, як би це цинічно ні звучало, гостра інфекція деяких померлих швидше позбавила їх від зайвих страждань!
Ліричний відступ
На мій погляд, дискутувати з практичними лікарями на тему коронавирусу і прийнятих проти нього заходів – справа марна. Мозок будь-якого клініциста влаштований таким чином, щоб спробувати вилікувати ВСІХ, кожного хворого.
Для нього за кожною одиницею в масиві семизначних показників смертності – конкретне життя, і головне завдання – забезпечити йому максимальну тривалість і якість, нехай навіть 80-річному напівсліпому діабетику з ампутованими стопами і на діалізі!
І він, романтик-ідеаліст, природно чекає від влади заходів, які спрямовані на те, щоб якомога менше пацієнтів у важкому стані звалилися на його голову і при цьому вітає (або принаймні не заперечує), щоб це вийшло за всяку ціну, хай навіть за рахунок здорових людей.
І саме тому я, коли в соцмережах намагаюся розвінчати цей ВООЗівсько-китайський розводняк, частенько отримую докори від своїх колег «з поля бою», навіть від тих, з ким багато років приятелюю в реальному житті: всі, як під копірку, пишуть щось на кшталт: «Розкажи про те, як безпечний COVID-19 лікарям з Бергамо або Комунарки!» або «Приходь до мене, попрацюй в протичумному костюмі добу через три!» Та прийду я, прийду, якщо даси працювати без цього маскараду!..
Вірусологи – теж не позбавлені упередженості. Якщо говорити про вищезгаданого Крістіана Дростена, який монополізував право лякати пані Меркель, то я навіть не збираюся підозрювати його в змові з ВООЗ або з Фондом Білла Гейтса.
Просто коронавірус – його головний коник по життю, то, чому він присвятив своє життя, проведене в віварії з мишками-щуриками – як його не любити і йому не поклонятися?
Адже батьки будь-якої дитини – навіть з кретинізмом або синдромом Дауна – обожнюють свої дітей і кинуться на будь-якого, хто посміє засумніватися в їх красі і розумі! Ось і для Дростена COVID-19 – це його дітище, кумир, самий великий і жахливий.
Інший німецький вірусолог – професор Кекуле – взагалі викручується флюгером: спершу, в березні, кричав на всю свою носоглотку, що на Німеччину йде страшний мор, що країна не готова до зустрічі з хворобою, що вірус дуже швидко мутує, і до нього не буде імунітету, що терміново треба всіх, хто прибуває з-за кордону закривати на карантин прямо в аеропорту …
Тепер, через місяць, він вже прихильник діаметрально протилежних заходів, скоріше з арсеналу Ризького Інституту гігієни СС часів другої світової війни – спеціально заразити всіх молодих вірусом для якнайшвидшої вироблення стадного імунітету (!)
Так що з вірусологами, як неупередженими експертами – теж біда.
Є в медицині дві спеціальності, які позбавлені цього, як кажуть по-англ, байасу (це щось подібне «упередженню», «необ’єктивності»), разом з якими, в першу чергу, і варто було б розбиратися, наскільки небезпечний коронавірус.
Перші – це епідеміологи, для яких будь-яке людське життя – просто одиниця молодшого розряду багатозначного числа, і які повинні цинічно і неупереджено оперувати з знеособленими цифрами великого порядку.
На жаль, це виходить далеко не у всіх, особливо якщо це не незалежний експерт, а який-небудь співробітник ВОЗу або МОЗу. Особисто мені більше подобається читати аналітику від незалежних матстатистиків – вона неупереджена.
Інші – це патологоанатоми, які скрупульозно, шар за шаром, вивчають хворобу, щоб розібратися в кожному випадку і відповісти на головне: ЧОМУ і ЯК все сталося?
При цьому, на патоморфолога не тисне тягар відповідальності за життя пацієнта – трагедія вже відбулася. До того ж, йому не треба маніпулювати великими масивами даних, довірчими інтервалами і перцентилями, багатофакторною стратифікацією, щоб вивести закономірності.
Адже кожного разу перед ним конкретний випадок, конкретна патологічна картина. І він, подібно художнику-мультиплікатору, що збирає фільм з окремих малюнків, неупереджено відновлює справжню картину того, що сталося. І тому саме інформацію від патологоанатомів я вважаю особливо цінною.
Hic – sapere intersit didicero, libenter de morte ad vitam Auxilium
Зазвичай цю фразу на латині пишуть над входом багатьох анатомічних театрів. В перекладі вона звучить так: «Тут – місце, де смерть рада допомогти життю».
Думаю, якби політики і чиновники від охорони здоров’я не запанікували і не повелися на китайську дезінформацію, а спершу дочекалися результатів від своїх незалежних фахівців – було б врятовано велику кількість життів, і другий сезон реаліті-шоу закінчився б хеппі-ендом. Чому? Поясню на прикладі своєї другої батьківщини – Німеччини.
Якби Ангела Меркель слухалася не свого улюбленця, Міністра охорони здоров’я банкіра-мистецтвознавця Йенса Шпáна, не ветеринара-директора Інституту Роберта Коха Лотара Вилера і не того, хто вже один раз облажався зі своєю помилковою тривогою про свинячий грип – лабораторного мишá Крістофа Дроста, а, наприклад, гамбурзьких патологів, що бачили своїми очима нутрощі померлих, або групу вірусологів з Бонна, які провели реальні польові випробування в місті Хайнсберг, «німецькому Ухані» і які з’ясували, що летальність у вірусу мізерна, що передається він тільки повітряно-крапельним шляхом і не «живе» на поверхнях, то тоді вона:
не закрила б школи, а дала б дітям заразити один одного, побігати з соплями і випрацювати для нас, дорослих, таке собі живе щеплення (як це завжди і буває з сезонними респіраторними інфекціями);
не замовляла б в авральному порядку у компанії Dräger 10.000 апаратів Oxylog 3000 plus на чверть мільярда бюджетних євро, які незрозуміло хто, коли і, найголовніше, навіщо буде використовувати (ШВЛ при тяжкому перебігу коронавирусной інфекції річ марна – це вже навіть китайці заднім числом визнали) ;
а найголовніше – не закрила б 83-мільйонну країну на карантин!
Ви скажете: ну вона ж хотіла як краще, ну перестрахувалася, ну нічого, економіка сильна – наженемо!
Ніфіга. Ні-фі-га. По буквах: Наум, Ісаак, Хаїм, Умар, Яків. Давайте рахувати курчат по осені і розбиратися, в якому стані ми підійшли до Третього сезону реаліті-шоу ім. Голови КНР Сі, завдяки цій «перестраховці». Адже, якщо бути максимально цинічним, то логлайн попереднього сезону нашого шоу буде такий:
«Заради того, щоб дідусі 80+ з будинків для літніх померли в цьому році від своїх інфарктів-інсультів-раків-астми, а не від коронавірусної інфекції, весь світ було посаджено на карантин, розорено та іппохондрізовано».
Поясню на прикладі краснухи – хвороби, набагато більш контагіозній, ніж коронавірус. Дітьми вона переноситься досить легко: обсипало, день-другий температура – і все. Дорослі – теж, хоч часом і важче хворіють, але одужують невідворотно й без наслідків!
Але є одна категорія населення, для якої краснуха смертельно небезпечна: це жінки на ранніх термінах вагітності, вірніше, не вони самі, а плід. Заразившись вірусом краснухи, ембріон має мало шансів бути виношеним або народитися без каліцтв (пам’ятаєте «Дзеркало тріснуло» Агати Крісті?).
Та навіть коли ще не було щеплень від рубелли, щось я не пригадую випадку, коли планета хоча б раз була закрита на замок під час епідемій, щоб руйнувалася світова економіка, а мужики шикувалися в довгі черги робити собі тест на вагітність. Хоча на карту було поставлено життя майбутнього покоління!
Багато хто думає, що обвалення фондових ринків, закриття підприємств і руйнація цілих галузей стосується в основному містерів-твистерів: власників заводів-газет-пароплавів, «вовків з Уолл-стріт», банкірів та інвесторів.
При цьому ні товстосуми, ні біржові брокери особливого співчуття у середньокласового обивателя, як правило, не викликають. Тільки це зовсім не так!
В першу чергу постраждають найбільш незахищені верстви. Наприклад, у мого близького друга був найбільший металургійний завод у країні третього світу.
Коли хвиля паніки докотилася до Центральної Америки, Президент тієї країни наказала терміново зупинити виробництво і розпустити сімнадцять з половиною тисяч людей по домівках.
Зупинити металургійний комбінат – це значить угробити всі печі! Щоб ви розуміли, потім легше побудувати новий завод, ніж відновлювати старий.
Таким чином, 17.500 чоловік, працівників містоутворюючого підприємства, стали в один момент безробітними.
Увага, питання, шановні знавці: що найближчим часом буде з ними та їхніми родинами? З цими здоровими, дітородного віку людьми? А ось що: частина помре від голоду і хвороб, частина – піде служити в наркокартелі, частину – буде пограбовано і вбито …
І, до речі, я б не особливо розчулювався з приводу всієї цієї державної фінансової підтримки бізнесу з бюджетних коштів – це теж бомба уповільненої дії: гроші, які зараз видані не працюючим фізичним і юридичним особам, взяті з казни і вже не підуть ні на ту ж медицину, ні на освіту, ні на науку.
З усіма наслідками, що випливають. Однак, будучи абсолютним дилетантом в макроекономіці, я краще перейду до медичних наслідків заходів самоізоляції.
Тренуємо власний імунітет
Отже, що робити, якщо вірус вже практично всюди, і шанс рано чи пізно зловити його на слизову носоглотки або очей практично стовідсотковий? Треба зробити так, щоб, потрапивши до вас в організм, він зміг нанести йому якомога меншої шкоди, правильно? Тобто максимально підготувати свою імунну систему до прийому китайських гостей.
Щеплення поки немає (цілком може повторитися історія зі свинячим грипом, і чергові мільярди будуть витрачені, коли вакцина буде вже нікому не потрібна), ліків проти вірусів – немає, тому вся надія – на єдину могутню зброю, власний імунітет!
Засоби, що підвищують імунітет, світовій науці невідомі (їх знають тільки автори рекламних роликів російських фуфломіцинов). Але відомі фактори, безумовно знижують здатність організму чинити опір респіраторної вірусної інфекції. Ось ця класична дев’ятка:
недостатній і нерегулярний сон;
сильне стомлення;
хронічний психічний стрес, депресія
тривалий вплив інфекції і токсинів;
деякі види медикаментозної терапії (хіміотерапія, антибіотики, кортикостероїди);
цукровий діабет та інші захворювання обміну речовин;
шкідливі звички (куріння, алкоголізм);
гіподинамія;
сидіння під замком, за відсутності сонця і свіжого повітря
З первісних часів людська фізіологія влаштована так: якщо, скажімо, людиноподібна істота перестає бігати за здобиччю і за самками, а забилася в печеру, засунула вхід каменем і тремтить від страху в очікуванні появи в її отворі шаблезубого тигра або чужака – то вона стає нецікавою для популяції !
Тоді Природа включає механізми елімінації – обрушує на малокорисного індивідуума цілий букет: гіпертонію, атеросклероз, діабет, інсульти-інфаркти, астму, рак, знижує захисні сили його організму, щоб той скоріше очистив територію для більш перспективних і активних особин.
Так ось, будучи замкненими по домівках, з включеними телевізорами і інтернетом, тремтячі від відчуття неминучої смертельної небезпеки, МИ ВСІ стаємо нецікавими для популяції!
І тепер – коли до нас на слизову потрапить коронавірус – ні, ми не помремо, для цього він занадто вже слабкий! – але перенесемо це куди важче, ніж якщо б ми кожен день зустрічалися один з одним на роботі, в фітнесі, кафе або інституті, якщо б не шарахалися один від одного, як ніби зачумлені, а навпаки, з деякими, найбільш привабливими, навіть сильно скорочуючи півтораметрову соціальну дистанцію!
Крім явних мінусів вимушеної самоізоляції – в кінці кінців, можна ж поставити вдома бігову доріжку, відкрити навстіж вікно і скоротити дистанцію за місцем проживання! – є куди більш жорстокі наслідки всієї цієї нерозумної метушні навколо китайської нежиті.
Багато моїх німецьких колег-провідні фахівці в різних областях медицини: онкологи, ортопеди, ендокринологи, урологи, кардіологи – киплять від обурення через те, що не можуть зараз надавати допомогу своїм пацієнтам – німецьким та іноземним, із захворюваннями, які і по тяжкості, і за прогнозом куди важчі, ніж китайська шмаркля, яка, власне, у 85% відсотків пройде безсимптомно.
Наприклад, молодий пацієнт зі швидким перебігом раку на ранній стадії, коли кожен день на рахунку, змушений чекати радикальної операції до кінця антивірусної кампанії, тому що наразі всі ліжка інтенсивної терапії заброньовані під COVID-19 і пустують в очікуванні шквалу пацієнтів (якого, схоже, так і не відбудеться). За моїми відомостями, на сьогоднішній день в Німеччині пустує приблизно дві третини ліжок ICU.
Через закриті кордони лікарі не можуть приймати іноземних пацієнтів, наприклад, дітей з пухлинами мозку, у яких єдиний шанс вижити – це вирізати пухлини німецькими протонами. Їм не потрібні навіть ліжка інтенсивної терапії, але кордони – і для них закриті, причому, з обох сторін наглухо.
Ну, а якщо так пече щодо літніх – то ось вам сумний приклад вже з Москви. Важко хвора мати мого друга перенесла маніпуляції на жовчному міхурі і поспішно була виписана з лікарні додому – через два дні потрібно було відрапортувати міському начальству про те, що вся лікарня вільна і готова до прийому коронавірусних. На наступний день тітка Галя померла. А залишилася б в лікарні – могли б її і відкачати.
І ще. Говорячи про людей похилого віку, про яких ми раптом усім світом вирішили потурбуватися, подумайте: А ВОНИ НАС ПРО ЦЕ ПРОСИЛИ?
Ще перед вильотом одним з останніх рейсів Аерофлоту в Москву я гуляв по центральній вулиці німецького містечка. На пішохідній зоні – натовп народу. Середній вік – явно за 75 років. Повилазили на сонечко зі своїх будинків і альтерсхаймів, ходять, посміхаються, вітаються один з одним … Зустрічаю знайомого нотаріуса-пенсіонера (80+):
– Герр Майнеке, а чому ж ви вдома не сидите?
– Та ось, пивка закортіло.
– А що, в холодильнику пива немає?
– Та ну, нудно вдома, тут – веселіше!
І я тоді подумав: а чи так вже ця група ризику чіпляється за своє життя? Чи може подобається їм дивитися, як здорові молоді дядьки і тітки, більшості з яких від цього нового диво-вірусу нічого, крім шмарклів, головного болю, кашлю і ознобу не загрожує, ріденько обкакалісь, руйнуючи те, що вони для них стільки років створювали?
Адже сьогоднішні 80-річні – це як раз ті, які, наприклад, зуміли в повністю зруйнованому Штутгарті вже через сім років створити шестисотий Мерседес “Аденауер”, який до цих пір вважається автомобілем з найскладнішою і найдосконалою гідравлічною системою!
І як сьогодні їм, 80-річним, спостерігати за молодим поколінням трієчників, що після перегляду китайської хроніки, миють з хлоркою асфальт і світлофори: раптом хтось з дідусів кинеться злизувати мертві коронавіруси! (Нагадую – на поверхні вірус не живе!) А ще – з жахом розуміти: якщо трапиться їм підхопити цю заразу – відразу ж прибіжать інші трієчники в протичумних скафандрах, упакують їх в батискаф і потягнуть практично на ешафот – підключати до ШВЛ.
Чи відповість хтось коли-небудь за це свинство?
Сумніваюся. Коли вивергався Ейяф’ядлайокюдль і європейські ідіоти-чиновники поспішили закрити все небо над Європою для польотів, я потай сподівався, що авіакомпанії, які зазнали мільярдних збитків, не пробачать і рознесуть в пух і прах весь цей брюссельський форум ідіотів. Але тоді їм все зійшло з рук, тож розплачуватися зі своїх гаманців довелося всім нам – авіапасажирам.
Боюся, що й тепер, навіть якщо після закінчення цього шоу відбудеться Нюрнберг-2, ніхто покараний не буде: всі ці недоучки-міністри будуть бити себе в груди, що пеклися про народ, начальники айнзатцгруп в скафандрах – «Ми виконували наказ» , а співробітники ВООЗ, як і в минулий раз зі свинячим грипом, відхрестяться від своїх же апокаліптичних прогнозів, а може звалять все на китайців і мовний бар’єр.
І співробітники «Свободи», які 11 квітня на своїй передовиці гігантськими буквами надрукували заголовок: «НЕ ЩАДИТЬ НІКОГО. ЗНАМЕНИТОСТІ, ЗАГИБЛІ ВІД КОРОНАВІРУСУ » і портрет молодої і красивої Лючії Бозе (нічого, що цій світлині більше 50 років?!) – теж будуть стверджувати, що просто виконували свій журналістський обов’язок.
Саме тому я вже чотири рази погодився брати участь в ток-шоу на обох федеральних каналах – щоб спробувати донести тверезі судження до аудиторії, нейтралізувати цих крикунів і хоч якось знизити градус тотального страху. І що глобальне реаліті-шоу дуже скоро закінчиться. І що не всі кричать «хайль!»
Замість коди
Сьогодні Великдень. Я не релігійний, а молитвою закінчити треба б. Тому наведу нижче Молитву Коха (НЕ Роберта, а Альфреда):
«Тільки б у них вийшло! Господи, допоможи їм перемогти!
Швеція – світоч свободи і надія всього прогресивного людства. Острівець здорового глузду в океані популізму, боягузтва і рабства. Чи багато потрібно розуму і мужності, щоб йти на поводу у тремтячого від страху натовпу і замкнути всіх по домівках? Справжня мужність полягає в тому, щоб навіть перед лицем смерті не відмовлятися від своїх прав і свобод, вважаючи їх невід’ємними. Чи багато з нас розуміють, що це розмова про цінності, а не про цифри?
Чому британці в 40-му році воювали з Гітлером? Навіщо? Адже Гітлер багато разів пропонував їм мир! Їм би нічого не загрожувало, англійські льотчики не гинули б над Ла Маншем, конвої не тонули б в Атлантиці, англійські міста не піддавалися б бомбардуванням … Який же дурний той Черчілль: навіщо він не підписав мир, який просився йому в руки? Чому замість миру пообіцяв нації «кров, піт і сльози»? Чому він не пощадив своїх солдатів? Дітей і старих, що гинули під німецькими бомбами? Адже, на відміну від Росії, війна не була для нього даністю. Він міг зупинити її в будь-яку хвилину, просто знявши трубку і подзвонивши Гітлеру. Адже той так чекав від нього дзвінка …
Чому він цього не зробив? Тому, що у нього і у його нації в цілому тоді були цінності!
Це був екзистенціальний вибір і він був не про кількість загиблих або тих, що вижили.
Він був про свободу і рабство. Про обмін безпеки на свободу. І про мужність.
І 80% шведів демонструють цю мужність. Приємно дивитися на вільних людей. Нехай вони будуть тверді у своєму виборі.
Р.S. До речі, після того, як цих обгажених бюргерів (НЕ-шведів) випустять з ув’язнення, вони зі здивуванням виявлять себе банкрутами або безробітними. Можливо, тоді вони пред’являть рахунок уряду. Можливо, тоді урядові популісти отримають за все, що вони зробили з нацією.
Тим більше, що друга хвиля епідемії обрушиться на цих бюргерів знову, а колективного імунітету (на відміну від шведів) у них ще не буде … »
Альфред Рейнгольдовіч, знаю, ти б не схвалив, але я потайки помолюся ще й за Лукашенко з Бердимухамедовим.
По-своєму, по-марксистському …
Автор – Рустем Самігуллін
Переклад – Валерій Журенков