Українці, українці,
На землі своїй чужинці!
Давить жаба, мучать пранці,
Бідні мої ошуканці…
Що ж ви, любії синочки,
Точите ножа в куточку
Не на ворога, на ката –
На ріднесенького брата?
Гризуть його звідусюди:
І чужі, недобрі люди,
І свої брати-браточки
З ближнього деруть сорочку.
Так болить ваша упертість,
Злість, жадоба, пиха й зверхність,
Недолугість й небажання,
І відмовка “хата з краю”…
Українці, милі браття,
Як потрібне нам завзяття
І міцна, як криця, спілка!
Одного ж народу гілка!
Хай любов до України
Об’єднає доньку й сина,
Брата з Заходу і Сходу
У міцний союз народу!
Лариса Журенкова 🪶
