Брати і сестри, ганьба мені і сором !
Не знав я що в центрі держави є море,
На березі котрого – і як я про таке знати не міг?! –
знаходяться наші альфа й омега,Наш трон, наш схрон, наш барліг,
фортеця, котру ніхто не переміг!І навіть наш час її здолати не зміг,
тому, що це місто знаходиться понад часом!
Затамуймо подих, панове –
Черкаси !
І це не тільки люлька Богдана і слово Тараса.
Якби воно було будинком – воно б хиталося від меморіальних дошок кількості і маси!
Тут ти зрозумієш, ми – не одні !Недарма назва міста – у множині !
Нас всіх колись називали – “черкаси” ! І ми не просто нація, народ, етнос.
Ми – майже раса !І звучимо, як шаблі удар, як з кузні – пар, як неба дар,
котрий не переміг ні закордонний Цар, ні внутрішній під.р, маттурні каркаси
—-
Ніколи не забуду мої перші в це місто гастролі,
Частування козацькі при кожному столі,В небо вп`ялися півстолітні тополі,
Чарка, часник у ковбасному колі.Русалонька, Долина квітів…
Це – не Копенгаген і не Амстердам.
І, звичайно, найбільший в Європі буддійський храм,
де ти зможеш припинити свою повсякденну гонитву
і приготувати до наступної битви
міць своїх кулаків, як то робили шаолінські брати козаків.Отже, якщо тобі запропонують роботу в НАСА,
Чи впаде сльоза після слів “вільна каса!”,Чи актриса з фільму Тінто Браса
запропонує зробити деякі сумісні тілесні паси,
чи Джипсі Кінгс посадять тебе на марокаси,або в офісі боса тобі запропонують шматок ласий
у вигляді тераси, що виходить на океан
десь в Америці, Африці чи Індокитаї –нормальна людина скаже :
” ІДУ В ЧЕРКАСИ !”
