Я – ЄВРОПЕЄЦЬ!


Spread the love

Все більше людей в Україні, а тим паче молодь, мусять замислюватись, що означає будувати європейське майбутнє країни та про свою роль у цьому процесі. Виникають десятки питань до влади, до суспільства, один до одного та до самого себе…

Підписання однієї лише угоди про політичну Асоціацію і зону вільної торгівлі – замало. Попереду – роки тяжкої, виснажливої, копіткої роботи. Це – низка цілком конкретних кроків, які уже на часі і про основні з них постійно говорять вітчизняні ЗМІ, парламентарії, суспільно-політичні діячі і керівництво країни. Боротьба з корупціонерами, які точать будівлю нашої державності, олігархами, що жирують, обкрадаючи державу і народ, соціальними та іншими негараздами. Цю нагальну, важливу роботу потрібно робити усім разом, а не сподіватися лишень на політиків. Мовляв, моя хата скраю, буду лежати на печі і чекати, доки Європа або сама прийде, або її до моєї домівки заведуть можновладці.

З однієї сторони – так, це ми обираємо владу, це наші наймані працівники, роботу яких ми оплачуємо зі своїх податків. Можновладці повинні, як це практикується в країнах ЄС, працювати на наше благо, дбати про наші інтереси і свято враховувати наші побажання. При цьому,  задача суспільства – вчитися, працювати, чесно сплачувати податки до держскарбниці, ростити і виховувати дітей. Отже, влада повинна забезпечувати гідні умови життя своєму народові. Власне, в Європі для цих цілей влада й обирається, саме такі повноваження делегують виборці своїм обранцям в країнах євроспільноти.

Та чи є так в Україні? На жаль, ні. Популізм, пустопорожні обіцянки, тотальні корупція і брутальне обкрадання народу з боку можновладців – ось головні вороги “європейської” України і здобутків Євромайдану. Як наслідок, сплеск суспільної активності у відстоюванні своїх прав та примушенні влади слідувати в руслі досягнення європейських цінностей, усвідомлення своєї значимості і сили в формуванні обличчя країни та влади, часом змінюються розчаруванням і апатією.

Вважаю, що сьогодні основна задача українського народу і передусім молоді полягає у недопущенні того, щоб такий вкрай негативний досвід став візитівкою вітчизняного державотворчого процесу. Ось чому ми повинні передусім бути суспільно і політично активними, брати  безпосередню участь у розбудові держави шляхом роботи у громадських радах, об’єднаннях, антикорупційних та люстраційних організаціх. Тільки так ми зможемо примусити наших представників у владі виконати всі ті вимоги, що висуває ЄС для інтеграції в євроспільноту. Тільки так зможемо принести користь для ще більш тісного зближення з Євросоюзом, щоб дійсно гідно представляти країну на міжнародній арені. А без глибокого реформування суспільно-політичного, ба навіть культурного життя країни і суспільства, ми залишимось європейцями тільки суто географічно.

Численні виступаючі оратори на сцені Євромайдану, громадські активісти, навіть чинний Президент України справедливо зазначали, що Європейський союз, окрім економіки, передусім об’єднує демократичні загальнолюдські цінності. Панування в Україні європейських  цінностей – це те, за що стояв Євромайдан! Але їх формування та всеохоплююче проникнення  в українське суспільство потрібно впроваджувати  нам!

Основу цінностей складають права і свободи людини, але вони полягають не лише в самому декларуванні на вільне висловлення своєї позиції або думки, вільне пересування тощо, а, також і в можливості це робити. Наявність незалежних ЗМІ, формальна відсутність перешкод щодо пересування в межах країни та виїзду за кордон – це тільки півдороги до мети. Для реалізації цих прав кожен громадянин потребує мати змогу забезпечити собі гідний рівень життя. Можливо, це виглядає дещо приземлено, але із заробітною платнею у 100 євро далеко не заїдеш.

Також, важливо, щоб гідний рівень життя люди  мали змогу забезпечити собі і своїм родинам, насамперед, у себе на батьківщині, а не поневірятись по чужих світах. Наприклад, користуватися тим же безвізовим режимом з країнами ЄС, як рівноправний член євроспільноти, а не з метою знайти хоч такий-сякий заробіток, як прохач-гастарбайтер. Також будь-які права і свободи не означають вседозволеність, а, передусім, відповідальність та вірне розуміння їх реалізації, де головне правило – не нашкодь оточуючим,  тобто сусідові, країні, собі самому.

Не треба далеко ходити чи високопарно розмірковувати про високі матерії, можемо просто здійснити прогулянку вулицями рідного міста та роззирнутися довкруж. Ось, прямо в центрі Черкас, на розі бульвару Шевченка і вулиці  Небесної Сотні – попрогинався, здибився асфальт, об який збивають ноги та взуття перехожі, а його численні вирви автівки постійно змушені об’їздити. Це – наша економіка…

Ось компанія молодиків на підпитку плює під ноги і кидає на бруківку недопалки, а, вряди-годи,  поміж будинками житлових кварталів висяться купи сміття стихійних звалищ. Ті ж недопалки лежать на квітниках під вікнами. Це – наша культура і виховання…

На великому хабарі погорів черговий посадовець, та за місяць його не тільки відпускають додому, ба більше, корупціонер і хабарник знову виходить на роботу. Слідом за тим спалахує черговий гучний корупційний скандал. Це – політика…

Отже, питання – що робити і як діяти, коли в серця пересічних громадян вже вкотре закралася зневіра? Ало, громадо! Почуйте! Адже починати потрібно не тільки з очищення влади, а і з себе також. Не сміти в під’їзді, не кидай недопалки під балкон, не бажай зла ближньому, не хамствуй і  загалом, відповідай тому рівню, який хочеш побачити  у своїх співгромадянах.

Тільки коли людина сама відповідає загальноприйнятим нормам європейської християнської цивілізації, тільки тоді вона має право і снагу будувати суспільство, що базується на цих нормах та давати настанови іншим.

Отже, політика, економіка і духовна сфера –  ті три кити, на яких повинно базуватися суспільство, що претендує на високу честь називатися європейським і на яких слід будувати величь дійсно європейської країни.

Впровадження високих соціальних, освітніх, культурних стандартів за нормами країн Євросоюзу – ось одне з основних нагальних вимог усього українського народу і влади. А самі великі вороги європейського майбутнього нашої держави, це спритники, що воліють, аби європейську Україну принесли їм на блюдечці та прямо в ліжко, ще й з вранішнім горнятком кави. Ніколи такого не трапиться, і про це  нам ясно дає зрозуміти євроспільнота.

Якось у всесвітній мережі наштовхнувся на слушну думку про різницю між євроінтеграційними процесами, що пройшли у деяких країнах Східної Європи і Україною. Наприклад, Румунію і Болгарію до членства в ЄС підштовхнули інші країни, а нашу владу до Європи підштовхнув сам український народ. Значить, і вся відповідальність за нелегкий процес євроінтеграції лежить передусім на нас із вами.

Загальновідомо, що коли хтось сказав «А», потрібно говорити і наступну літеру алфавіту, тому торити дорогу до європейського майбутнього повинні тільки ми самі. До того ж, треба бути готовими  при потребі штовхати країну і владу у вибраному напрямку, позаяк саме нам доля відпустила цей заповітний шанс.

Тоді можна буде впевнено, з почуттям гідно виконаного обов’зку та гордістю за себе і свою державу, на увесь світ, заявити: «Так, я – європеєць!»

 

 

 

 

 

Have any Question or Comment?

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

CAPTCHA image
*

Youtube “Громада Черкащини”

Text Widget

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Aenean dapibus erat eget rhoncus facilisis. Duis et lacus ut tellus fermentum ultricies quis sit amet mauris. Nullam molestie, mauris ac ultrices tincidunt, sapien turpis rhoncus tellus, sed sagittis dui felis molestie risus.