100 років тому народився Жерар Філіп (1922-1959)
Славетного французького актора немає на світі вже понад 60 років, але він, як і раніше, є уособленням всепереможної юності та вічної весни !
Він був і залишається вічним романтиком світового кіно, а ще – трагічним Сідом, якого у Франції обожнюють і сьогодні. Як влучно сказав після його смерті Луї Арагон: “Він залишив по собі образ весни та молодості. Потрібно позаздрити йому з гіркотою”.
Актор народився в Каннах в заможній сім’ї. Вже в 20 років Жерар грає на театральній сцені роль Калігули в однойменній п’єсі Альбера Камю.
Марлен Дітріх, яка абсолютно випадково потрапила на цю, ще по суті аматорську виставу, скаже Жерару: “Романтизм у театрі — справа минула, а в кіно — майбутнє. З вашими даними, Жерар, на екрані можна робити чудеса».
Велика німкеня виявилася права наполовину. Його ролі в кіно дійсно підкорять весь світ, але дива, які творив Жерар на театральних підмостках у романтичних та трагічних ролях, теж стали легендою.
Комедійний фільм 1952 року “Фанфан-тюльпан”, знятий прославленим Christian-Jaque, принесе Жерару вічне безсмертя і славу, як і його нетлінний корнеліївський Сід у Національному Народному театрі Жана Вілара. Трагічна роль, яка довела, що Філіп не просто фактурний красень, створений для кіно, а й великий театральний актор!
Згодом задерикуватий, дотепний, красивий веселун Фанфан стане одним із символів світового кіно, витримавши випробування часом. Джина Лолобріджида, яка знімалася разом з ним у “Фанфан-тюльпан”, скаже: “Я знаю що таке Диво, я бачила і працювала з чарівником, і це – Жерар Філіп”.
Жерар приїжджав до СРСР, де його також знали і обожнювали, а тодішній Ленінград Жерар взагалі називав своїм найулюбленішим містом.
Його ролі в кіно – це золотий фонд світового кінематографа: “Диявол у плоті”, “Пармська обитель”, “Ідіот”, “Великі маневри”, “Монпарнас 19”, “Небезпечні зв’язки”, “Червоне та чорне”….
Жерар чудово втілював персонажі французької та світової класики, залишаючись при цьому блискучим, органічним і сучасним актором. А ще він ніколи не боявся експериментів, за що його дуже цінували режисери, з якими він працював, а це були великі імена: Клод Отан-Лара, Крістіан-Жак, Рене Клер, Ів Аллегре.
У житті Жерар залишався відкритою, життєрадісною і теплою людиною. Де б він не був – завжди ставав душею компанії.
На зйомках у кіно, на театральних репетиціях актор прагнув бути уважним до своїх глядачів, цінуючи їхнє ставлення до нього. Адже він із тієї старої Франції, якою ми захоплюємося й досі.
Актор був дуже близький зі своєю мамою, Марією-Елізою, яку рідні звали Minou і дуже любив свого старшого та єдиного брата – Жана. У 1951 році Жерар одружується з Ганною Ніколь Наво, яка взяла після заміжжя прізвище чоловіка і згодом стає відомою письменницею Анн Філіп. У подружжя народиться двоє дітей, дочка – Анна-Марі та син – Олів’є.
Незадовго до свого відходу Жерар наказав дружині: “Якщо я помру, поховаєте мене в костюмі Сіда/Родріго”.
Його бажання було здійснено.
Кумира мільйонів не стало 25 листопада 1959 року, до свого 37-річчя актор не дожив дев’яти днів.
Жерар мав онкологічне захворювання, про яке він не дізнався. Ганна не розповіла йому про розмову з лікарями і про те, що Жерар приречений…
Його оплакувала вся Франція, яка поринула у жалобу та вселенський смуток, адже пішла з життя зірка, особистість планетарного масштабу і просто дуже добра людина – Жерар Філіп.
Через 30 років після його смерті великому акторові присудять посмертний Сезар за заслуги перед французьким кінематографом, а Марлон Брандо, відомий любитель злословити, скаже про Жерара: “Він був моїм найулюбленішим актором. Іншого такого блискучого романтика, що має благородну душу і серце, в кіно не з’являлося. Я глибоко ціную його як актора і людину. Він умів дарувати добро”.
З днем народження, дорогий Жерар. Світла Вам пам’ять. Ви були чудові.
Едгар-Кирило Дальберг, facebook