Відриваємося від підлоги і, злегка похитуючись в позі «лотос», летимо все вище і вище …
Ось ми вже піднялися над школою, бачимо наш двір, стадіон, зупинку: йдуть люди, біжать машини ..
Піднімаємося ще вище і нашому внутрішньому погляду відкривається вид на Черкаси, його парки і міст через Дніпро …
Тепер ми вже в такий повітряній далечині, що під нами – вся Україна… весь світ… вся земна куля!
Летимо ще вище! Пройшли стратосферу. Бачимо спалахуючи хвости комет, близьке світіння зірок, мерехтіння чумацького шляху … Ми – у відкритому Космосі!
Десь далеко-далеко внизу – маленька блакитна кулька. Це – планета Земля… а навколо нас – чорні глибини мовчання…
…тиша навкруги. Все навколо – тиша і неосяжна тьма.. Лише зрідка яскравими промінчиками проносяться комети і спалахують згасаючі зірки…
Раптом, недалеко від величезної чорної діри, помічаємо ніжне неонове світіння. О, як це красиво! Чи то зірка, то чи планета незвичайної форми, що нагадує еліпс …
Мчимо прямо до неї… підлітаємо і сідаємо до невагомих обіймів її шовковистого грунту, який до того ж прозорий і дуже приємний на дотик.
Оглядаємося навколо і бачимо… дивовижний світ незайманої Природи: смарагдову зелень лісів, неосяжні водні простори, печери чудернацької форми, великі галявини грибів та ягід, на яких пасуться велетенські істоти з виразними блакитними очима, наповненими любов’ю і радістю буття.
Ми розуміємо, що це наш уявний дім, який залишився далеко у Всесвіті. Це – наша Земля, на якій ми живемо і яку ми, звичайно ж, любимо, та
тільки така, якою була колись – не забруднена плямами нафти, викидами парникових газів, іншими техногенними катастрофами…
Ми сумуємо за нашою планетою і вирішуємо повернутися назад, щоб відродити її первозданний вигляд, зробити її більш придатною до життя.
щоб вона оновилася, знову стала прекрасною і молодою, як при створенні світу і навіть ще краще, такою, якою її намалювала наша уява в цій космічній подорожі.
Легко відірвавшись, злітаємо і, не гальмуючи на міжгалактичних перехрестях, прямуємо на рідну Землю. Швидко знаходимо Україну, наше місто Черкаси, дев’яту гімназію, хореографічну залу і…відкриваємо очі.
Нарешті, ми вдома.
