Він пережив дві війни, сформулювавши для себе найголовніше – благоговіння перед життям!
Альберт Швейцер народився в 1875 році. Син пастора, він навчався в Страсбурзькому університеті. Став філософом, теологом, музикознавцем. Прекрасним органістом.
У 30 років вирішив, що повинен жити не для себе – для інших. Пішов вчитися на лікаря. Закінчивши медичний факультет, поїхав в Африку, в Ламбарене.
Відкрив там лікарню на свої гроші.
Ну, як лікарню – спочатку це була одна хатинка, яку Швейцер і його дружина (теж лікар) побілили, очистили. У ній кип’ятили бинти і інструменти, робили операції. Страждаючи від спеки, побоюючись малярії, лихоманки, корости, отруйних змій, вони лікували всіх…
Як той лікар Айболить, Швейцер приймав пологи, виривав зуби, вирізав апендицити. Якщо треба було, то і корів лікував, і іноді дійсно мавп.
Коли закінчувалися гроші, він повертався до Європи і давав концерти : грав на органі Баха, читав про нього лекції.
Бах був для нього не просто композитором. Бах був для нього майже Бог і точно кращий товариш. Швейцер завжди підкреслював, що гроші на лікарню дав «лейпцигський кантор Бах».
Одного разу Швейцера попросили написати методичку про те, як краще грати на органі Баха.
Швейцер сів писати і не зміг зупинитися, поки не створив монументальну працю про свого кумира, яку перекладено багатьма мовами і яка досі регулярно перевидається.
Швейцер отримав Нобелівську премію миру в 1952 році. Коли його запитали, на що він її витратить, він тут же відповів, що, звичайно, на лепрозорій в Африці.
Швейцер дуже шкодував тих, хто з різних причин не може присвятити своє життя служінню людям
Там, в Африці, у нього був інструмент – стареньке піаніно. Іноді вночі він грав Баха. Уявляєте: екваторіальна Африка. Ніч. Бах…
Альберт Швейцер помер в 90 років, в Ламбарене. Приліг відпочити в гамаку. Попросив поставити платівку з фугами Баха і помер. Лікарня, відкрита Швейцером, працює до цих пір.
Ольга Пономарьова, facebook